В потоках вічних стихій
Між реальністю й вигаданим
Між реальністю й вигаданим
Міст між реальністю й вигаданим,
Ставав доволі хитким та невидимим,
Все важче було ходити по ньому,
Шлях назад, частково завалило бетоном!
У невагомості - на тому мосту,
Завжди шукали долю свою, надто просту,
Не бажаючи зовсім повертатись назад,
Через вибагливий життєвий каскад!
Між невідомістю, що була навкруги,
Пробирались не вперше, й не вдруге,
Міст просто ,,штовхав'' піти далі,
Йшли за запахом лаванди й мигдалю!
Все важче і важче було, йти вперед,
Внизу під тим мостом, наче був очерет,
Та туман, що розсіявся в нашій уяві,
Замасковував світло маяків, що яскраве!
Місток, що виводив з реального,
Стирав сторінки чогось оптимального,
Дорога, до існування без поспіху,
Викладена обличчями, що жевріли від сміху!
Вигаданий світ, який шукають віками,
Куди уява, веде за якимось дарами,
Постійно заводить нас в глухий кут,
Й скидає в безодню без парашута!
Міст стояв віками - людей безліч там,
Кажуть: був навіть гіпопотам,
Тепер шлях з безоднями - йти непросто,
Реальність і вигадане посередині мосту!
#492 в Різне
#41 в Поезія
#813 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
