В потоках вічних стихій
Очі між природи
Очі між природи
Очі світились дуже яскраво,
У відблиску потоку шаленої лави,
Біля підніжжя старого вулкану,
Очі бігали в пошуках плану!
Очі кліпали безупинно,
Гірське повітря тиснуло сильно,
Поки видряпаєшся на скелі шалені,
Очі стануть сіро-зеленими!
Очі бігали мов струмок,
Як невпинний гірський потічок,
Стрімко-стрімко, йдучи повз пороги,
Очі шукали простої дороги!
Очі сіпались від невгамовної втоми,
Цей лісок - видався доволі притомним,
Ходячи між деревами однією пригодою,
Очі сповнені неймовірною вродою!
Очі мерехтіли, загадковістю оповиті,
Вони тонули поміж морської блакиті,
В гармонії хвиль та чайок кричущих,
Очі вдивлялися в усе незначуще!
Очі - провідник до багатства природи,
Шаленства думок - неймовірної вроди,
Світ природи йде назустріч охоче,
Із собою, потрібно взяти лиш очі!
#488 в Різне
#39 в Поезія
#820 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
