В потоках вічних стихій
Східний вокзал
Східний вокзал
Сірість. Холод. Останній перон,
В очікуванні "невідвортності" днів,
Зовсім холодний "безлюдний" вагон,
Ніби загадка із власних снів!
Тиша. Туман. Останній перон,
Між дріб'язкових уявлень,
Відчуття - ніби ти злісний Нерон,
Серед сіро-чорних забарвлень!
Моторошно. Гучно. Останній перон,
У вихорі думок, що "літають",
"Сильно затиснутий" перший нейрон,
Тому мрії всі "відлітають"!
Лячно. Нервово. Порожній вагон,
В тиші ввижаються фурії різні,
В думках нецензурний жаргон,
Слова "пролітають" в дірки наскрізні!
Шалено. Стихійно. Порожній вагон,
Залишається крок до посадки,
Тіло, немов "в облозі Сайгон",
Що похитується від припадків!
Невпевнено. Повільно. Останній вагон,
Щось відштовхує людську природу,
На землі "запилився" жовтий жетон,
На вокзалі прохолодного сходу!
#490 в Різне
#42 в Поезія
#812 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
