В потоках вічних стихій
В сутінках
В сутінках
П'ятнадцять тисяч ночей вже позаду,
Що залишили особливий відбиток,
В потоках "життєвого водоспаду",
В сплетіннях "нейронових ниток"!
Тисячі снів, що уяву бентежили,
"Пролетіли", як "камінь з небес",
Багато із них, "нам не належали",
Лиш "гризли"уяву, як "вогняний пес"!
Безліч незрозумілих історій,
Від котрих здригалися зранку,
У "сутінкових світах алегорій",
Що іноді, "підігрівали" в нас лихоманку!
Істотна кількість забутих сюжетів,
Що пам'ять "відхиляла", захищаючи нас,
Що за товстим вікном з склопакетів,
Забувалися - їм тут не місце, й не час!
Мільйони вигадок - тисячі передбачень,
Сни залишали щоразу, "збиваючи з ніг",
Нічого не мало жодного значення,
Лиш "побудова життєвих доріг"!
Мільярди думок й випадковостей,
Додавали в сни "різноманітних гостей",
В пересічності з близькими й рідними,
Що робили нас щасливими й ніжними!
П'ятнадцять тисяч ночей вже позаду,
Що залишились в "кущах сутінкового саду"!
#912 в Різне
#133 в Поезія
#1165 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
