В потоках вічних стихій
Світанковим містом
Світанковим містом
Порожніми світанковими вулицями,
Немає ,,рівних''- ніхто не сутулиться,
Взагалі: місто спить, тільки-но прокидається,
Нікого не видно - ніхто не дізнається!
,,Спустошливими'' одиночними рейдами,
Бродять люди, що довірились Фрейду,
В повній тиші перебираючи сни,
Роздумуючи над походженням своєї весни!
Ранішніми осінніми туманами,
Шукають спокою рухами старанними,
Серед ,,осіннього шепоту'' й благодаті,
Думкам, немає чого додати!
Безлюдними тротуарами наодинці, авжеж,
Добре думається між життєвих пожеж,
Поки місто не прокинулось повністю,
Не насичений мозок стурбованістю!
Одинаки, що блукають містом порожнім,
Завжди привітні із подорожніми,
Адже спокій і тишу, одного разу знайшовши:
Ніч ,,тепло-сонна''- день стає довшим!
Наодинці із світом у місті гармонії,
Немає причин битись в агонії,
Без різниці: мешканець чи ти гість,
Ходи і мрій, доки не прокинулось місто!
#526 в Різне
#44 в Поезія
#842 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
