В потоках вічних стихій
Назустріч холоду
Назустріч холоду
Пронизливий холод в'їдався у тіло,
Все більше і більше - аж до кісток,
Зникало усе, що досі ще гріло,
А осторонь падав жовтогарячий листок!
В'їдливо наскрізь ,,проштрикував'',
Ніби чекав, нашої мимовільної зустрічі,
Сам собі ,,спис льодяний'' він ,,викував'',
Й чекав, коли йтиме по зустрічній!
Як завжди - пройти повз не вдалось,
Тепер, вже віч-на-віч стояли ми,
Десь з-за туману полинула відголось,
Коли осінь стелила свої ,,килими''!
Один перемагав - інший сміявся,
Обоє зустрілись ранковими росами,
Помірного холоду ніхто не боявся,
Серед барв прекрасної осені!
Густий туман потихеньку розсіювався,
В краях, далеких від потепління,
Мішечок мрій швидкоплинно розвіювався,
У прийдешній холод осінній!
Так дивовижно, напрочуд красиво,
Блукати туманами чарівної осені,
Не боячись холоду - поміж зливами,
Між дзвінкими її відголоссями!
Обмінялися з холодом осіннім привітом,
Озирнувсь - а він, пішов стрімко світом!
#492 в Різне
#41 в Поезія
#813 в Сучасна проза
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
