Розділ 24. Розчарування в собі

Однією з проблем Інни було ще й те, що вона була надзвичайно замкнутою, соромязливою і тривожною. Вона прагнула реалізації, дружби, змін, щастя, але вона сама себе надзвичайно обмежувала. Ось вона вже мешкала в центрі міста, а не як раніше, на самому краю, і вже сама була господинею в домі. Вона могла б запросити в гості когось з друзів чи знайомих, могла дозволити дітям запрошувати друзів…

Але вона соромилась квартири. Вона переживала, що хтось подумає, що їхня квартира виглядає по-жебрацьки або ж недостатньо охайно. 

В них був  далеко не повноцінний сучасний ремонт —  Інна лише як могла своїми силами підфарбувала стіни, підлоги та двері. Також в них не було сучасних адекватних меблів і техніки. І підтримувати нормальний порядок також не вдавалось —  менша Лілька регулярно створювала творчий безлад. І навіть на кухні Інні було не просто постійно підтримувати порядок, поєднуючи це з роботою і доглядом за дітками. 

Також в Інни було переживання, що від будь-якої людини можна чекати небезпеки. Вона хвилювалась, що можуть трапитись люди, які завдадуть шкоди їй чи діткам. Боялась підлості і підступності. 

Крім того заводити дружбу заважала ще й нестача ресурсів. В Інни швидко закінчувались гроші, вона ледь могла перекрити базові потреби, і навіть на це не було достатньо. А от приймати гостей, чи відвідувати якісь заходи, чи ще якісь активності для зустрічі з друзями, як уявляла Інна —  це ще додаткові витрати, це гроші, яких і так нема. А є ж ще діти, їхні потреби на першому місці. Жінка прагнула мати своє оточення, дружити, але переживала, що не може це собі дозволити. 

Вона і далі вирішувала відкладати дружбу на потім. Переживань і так вистачало. А налагоджувати з кимось відносини —  це потрібно мати нерви, час, гроші.

Інна й без того була на межі. По суті, весь час. В неї ніколи не було вдосталь ресурсів, стільки, щоб можна було закрити всі потреби збалансовано. Вона постійно страждала від нестачі. І вирішити це ніяк не вдавалось. 

Звісно, Інна здогадувалась, що її замкнутість — це проблема не тільки невдалих обставин. Тут є й інші причини. Як наприклад те, що вона постійно в стані тривожності і настороженості. Здогадувалась, що проблема не в обсягу ресурсів,  а ще й в тому, як вона ними розпоряджається. Не в чоловіку, як такому, а в тому, як вона з ним будує стосунки. Не в дітях, а в тому, яку частину відповідальності вона бере на себе. Зрештою, не в тому, що вона погана або світ поганий — а в тому, що вона ніяк не могла знайти в ньому баланс.

Проблема була і всередині, і вона не вирішувалась. 

З переїздом на квартиру почало прояснюватись і те, що вона почувається дуже самотньою. Що є ця самотність насправді. Що є ця пустка. І поки Інна всіляко бореться зі світом, з проблемами, намагається відповідати завищеним стандартам, які сама ж собі призначила, все залишається як є. Ця самотність і покинутість, які її пожирають, навіть коли в неї є сім'я: діти, чоловік. Є величезна родина. Є купа знайомих. Але вона наодинці з болем і навіть сама не за себе.