Розділ 21. Чому вони так ворогують

З моменту переїзду на квартиру стало цілком очевидним ще й те, що діти Інни та Ореста, син Євгенко і донечка Лілька один з одним не ладнають. Кожної миті знаходились причини для ворожнечі. Діти зовсім не могли бути дружніми і приязними один до одного, наче щось не поділили — хоча Інна з усіх сил старалась бути справедливою до обох, порівну давати їм все: увагу, цукерки, іграшки, гроші… Але цього було недостатньо. Всього було недостатньо. Що б вона не робила —  не допомагало. Тут було щось глибше. Діти просто не могли дружити, а Інна не могла ніяк зрозуміти, чому вони так ворогують. 

Вона з самого малечку діток переживала про те, що вони можуть відчувати якусь несправедливість, що комусь із них може здаватись, що іншого люблять більше. І вона багато зусиль докладала до того, щоб була рівність, щоб обидва почувались любимими і цінованими. Вона не могла допустити того, щоб стати поганою матір'ю, яка одну дитину любить,  а іншою нехтує. Тож вона спеціально з усіх сил старалась, щоб бути достатньо хорошою мамою, і щоб Євгенко та Лілька відчували, що їх обох рівно люблять. Вона навіть вивчала психологію, щоб краще розбиратись у вихованні.

Але щось явно пішло не так. А що —  вона не могла цього зрозуміти. Вона не бачила причин, щоб діти були такими неприязними один до одного. Вона так старалась для них, а це не допомагало. Хоча вона знала по собі, з досвіду свого дитинства, що брати і сестри між собою завжди ворогують, і наче розуміла, що це в якомусь сенсі нормально. Хоч це і втомлювало і дуже хотілося, щоб все було інакше.