Розділ 17. Коли докипає

На початку карантину в житті Інни відбулись суттєві зміни. ЇЇ чоловік, Орест, почав працювати в іншій фірмі. Робота на важливому об'єкті передбачала вищі заробітки, та разом з тим специфічний графік, відрядження і виїзди… Життя всієї сім'ї тепер повинно було підлаштуватись під роботу Ореста.

Коли дітям потрібно було в школу та садочок, чоловік вже не міг їх ні відвезти, ні привезти. Вранці він їхав на роботу набагато раніше, ніж відкривались навчальні заклади дітей, ввечері повертався так пізно, що всіх діток до того часу вже давно забирали. Крім того — відрядження, коли його не було вдома по кілька днів поспіль. Виїзди — коли він повертався ще пізніше. 

Тож Інні довелося самій відводити і забирати дітей. Довелося самій доглядати за ними. І це було непросто. Вони проживали дуже далеко від  центру, від школи і садочка. Тому вранці збирались щодня поспіхом і виїжджали з дому разом з чоловіком. Він залишав автівку ближче до центру, біля дому сестри, а сам пересідав на автобус, щоб доїхати на роботу. Інна з дітьми залишалась ще на годину в автівці. Там вона причісувала дітей, і коли наставав час, відводила їх в школу та садок. Ввечері вчасно приходила забрати, потім чекали Ореста або йшли додому пішки. І це було дуже виснажливо. Адже для дітей ця дорога пішки займала близько півтори години. 

В Інни не було теплого емоційного контакту з дітьми, бо душу переповнювала тривога і виснаження. Вона функціонувала механічно і ледве справлялась. Не могла ніяк відновити внутрішній баланс. Хотіла бути спокійною, доброю, опорною, люблячою для дітей. Але була просто виживаючою. 

В неї не було гарних прибутків, як в чоловіка. А отже все вирішував він — як і де жити, що для них в пріоритеті. Що суттєво, а що ні. Вона мала невеликий дохід від проектів по дистанційній роботі, але цього було надто мало, щоб  змінити виснажливе життя, і, наприклад, переїхати на квартиру, чи щоб знову звернутися по допомогу до психотерапевта. Інна ледве витримувала. 

Єдине, що рятувало хоч трохи — це те, що все ще періодами навчання дітей проводилось в дистанційному форматі. Карантин продовжувався і школа та садочок працювали лише періодично. Тож не потрібно було постійно водити діточок на навчання з такими складними умовами, можна було протриматись цей період, проводячи більше часу вдома. Та це теж не було легко і радісно — контакту, розуміння, підтримки від чоловіка не було, зате були постійно конфлікти і непорозуміння зі свекрухою. 

Інна не раз усвідомлювала — так жити неможливо. Це занадто. Це нестерпно. Але не було на кого, на що спертися. Не було допомоги. Не було рішень.

Якось розмовляла з сестрою Настею. Та запитала:

— А скільки грошей потрібно, щоб ви переїхали?

— Навіть не знаю. Тут ж справа не тільки в квартплаті, а ще й комунальні послуги. І на життя. Ех, це дуже складно. — Інна дивилась на ситуацію песимістично. Хоча, зважаючи на обставини, це був реалістичний погляд. Коштів на життя, тим паче з маленькими дітьми, потрібно було чимало. Скільки заробляв чоловік — вона не знала. А сама мала вкрай незначні прибутки…

— Якщо я дам тобі на місяць на оренду прямо зараз, ти наважишся переїхати? — Настю, вочевидь, вже добряче дістало ниття меншої сестри.

— Розумієш, це потрібно узгодити ще й з Орестом. Я ж не справлюся сама подбати і про себе, і про дітей. 

Настин порив допомогти трохи збентежив Інну. Їй хотілося змін, але вона чудово розуміла, що це не так просто. Хоча перспектива переїзду вселяла надію, що щось може бути легше, краще. Що життя може скластися інакше. Що вона можливо колись нарешті зможе припинити щодня бачити свекруху, яка, явно була вороже налаштована щодо неї. 

Коли Інна з дітьми гостювала в Насті, перед від'їздом Настя все ж дала меншій  сестрі декілька тисяч гривень. Сказала — подумай, роби як хочеш. За гроші домовились, що Інна деякий час буде готувати контент для сторінки Насті в інстаграмі, бо просто так Настя не хотіла давати кошти, але і позичати не бажала. Інна прийняла гроші і пропозицію, хоча потім відчувала якусь неприємність, наче сестра демонструє свою зверхність таким чином… Адже Інна не просила про гроші, і не пропонувала співпрацю. Вона просто ділилась наболілим. Просто хотіла людського розуміння і підтримки.

Але Інна замислилась про зміни всерйоз. Вона почала переглядати оголошення про оренду житла в своєму місті. Обдумувала, як про це поговорити з чоловіком. Як зробити, щоб він таки почув…