Розділ 15. Редактор

Коли Інна поширювала свою творчість в інтернеті, вона знайшла не тільки шанувальників. Одного разу незнайомець почав писати на її твори жорстоку критику. Замість заблокувати хейтера і забути про таку прикрість, вона почала грайливо розпитувати, що саме викликало в нього таку реакцію. Вона хотіла змінити його реакцію, бо поки хтось вважає, що вона не достатньо хороша в чомусь — вона сама вважатиме себе поганою. 

Хейтер виявився непростим. Це був також поет, не настільки популярний, як Інна, але зі своїми принципами. І врешті він почав пояснювати, в чому бачить помилки у її віршах, що і чому можна покращити. І навіть при тому, що вона не вважала за необхідне писати ідеально грамотно чи правильно римувати та дотримуватись ритму, вона враховувала його зауваження. Редагування віршів стало додатковою розвагою.

Добряче постаравшись, Інна могла отримати похвалу від редактора. І його оцінка для неї значила значно більше, ніж всі оцінки, вподобайки і похвали разом взяті. Він став для неї головним джерелом оцінки —  варта вона, чи ні. Класна вона, чи ні. Ця співпраця зачіпала в ній щось глибинне. Вона відігравала якийсь свій несвідомий сценарій — заслужити любов, стати достатньою. Але врешті сподівалась, що це визнання і прийняття колись таки стане безумовним. Просто тому що вона є. Сподівалась отримати те, чого не отримала коли це було найпотрібніше. Те, чого не отримувала, коли була маленькою, і, мабуть, вже ніколи не компенсує.