Розділ 14. Вірші

Коли Інна розмірковувала про те, що могла б залишити дітям по собі, перш ніж піти, в її житті з'явилися вірші. Вона вирішила передати своє бачення життя, свій досвід, свою душу через тексти. Почала в кожну хвилину натхнення занотовувати рядки. Спочатку це було щось хаотичне і відчайдушне, а згодом її твори почали набувати більш привабливих форм. Вона почала експериментувати з римами і ритмом, публікувати свої твори в інтернеті, і навіть знайшла чимало прихильників. 

Євгенко пішов в перший клас. А Інна, поки чекала його з уроків, віршувала і набирала аудиторію. Вона почала знову відчувати тиск обов'язку — якщо діти в садочку та школі, значить вона має реалізуватися. І вона подумала, що коли стане популярною поеткою, це може принести славу,  а може і якісь гроші. Вона стане кимось. 

Принаймні, вірші і надбані шанувальники допомагали їй витримувати депресивні приступи. Її справи не налагодились, і погані думки час від часу виникали, але переплавляючи їх у вірші, вона ловила хвилі натхнення, і це було щось неземне. Це були відчуття, які неможливо купити, викликати свідомо, якимось чином створити. Це було божественним подарунком життя, який був за межами контролю і свідомості. І якщо від цього натхнення вона отримувала не ейфорію, то точно щось вартісне. Щось, здатне тримати на плаву.

Серед палких шанувальників в Інни з'явилися навіть спонсори, які взяли на себе організацію і оплату друку перших збірників. Вона відчувала справжнє визнання. Почувалась справді класною, адже це були справжні друковані книжечки, за які вона нічого не платила. Це зробили для неї просто за талант. Просто тому, що вона на це заслужила. Отже вона справді цінна, якщо її книги захотіли надрукувати. Це захоплювало. Не кажучи вже про сотні лайків, репостів та схвальних коментарів.

Окремим задоволенням для Інни було те, що деякі музиканти робили з її віршів пісні. Причетність до такої творчості, до мистецтва наповнювало. І це було неймовірним поворотом. 

Мабуть, вона ніколи б не наважилась настільки розкритись в творчості, якби не боялась вмерти. Не боялась нічого. Тільки  боялась продовжити таке ж порожнє і безсенсове життя, як раніше.