В пошуках янгола

  Центр міста сяяв та виглядав казково, як у будь-якому новорічному фільмі про кохання. Вулиці вкриті яскравими гірляндами та вогниками сяяли у кожному куточку, створюючи казкову атмосферу, освітлену теплим вогняним заревом. 

  На дахах будинків, вікнах і фасадах розкинулись величезні гірлянди, створюючи своєрідні мерехтливі арки, через які люди проходять, здавалося б, у світлому тунелі. Це додавало відчуття свята й дива, роблячи вулиці неймовірно мальовничим та сповненим радісного очікування новорічних див.

  Натовп, який прогулювався по широкій, засніженій вулиці, створював враження якогось неймовірного свята. Багато хто, був у веселих, яскраво-червоних шапках Санта-Клауса та новорічних костюмах. Вони шалено усміхались та радісно розмовляли.

  На кожному кроці було чутно музику від вуличних музикантів, яка змішувалась з дзвінким сміхом дітей, що грали у сніжки. Музика створювала святковий настрій настільки, що дехто навіть танцював.

  Обабіч дороги, рядком, розмістились дерев'яні новорічні хатинки, від яких у повітрі плавав солодкий аромат глінтвейну та смажених ковбасок, що спонукало людей смакувати новорічні ласощі.

 Споглядаючи на мерехтливу мозаїку вогників та слухаючи сміх радісних людей, відчуваєш неповторний дотик магії цього моменту. У цьому місті, пронизаному відчуттям кохання та таємниці, кожен момент здавався назавжди зачарованим, а кожен погляд може перетворити звичайний вечір у найкращу романтичну історію кохання. Так і сталося і цього новорічного вечора.

  Біля головної вулиці зупинилось жовте таксі. В авто сиділа молода дівчина з довгим світлим волоссям, миловидной зовнішності. Вона витягла з сумочки п'ятдесят доларів та протягнула водієві, поспішно кажучи: "Без здачі!" Як тільки водій схопив рукою банкноту, то в ту же мить відкрились двері авто й дівчина вискочила на вулицю й тієї ж миті відчула прохолодне повітря, що змусило її накинути на непокриту голову яскраво-червоний шарф.

  Перед нею відкрилась вулиця повна людей, а яскраві кольорові вогні створювали неймовірну атмосферу. Вона відчула святкову енергію, що переповнила вулицю. Насолодитись святом разом з іншими вона не мала часу, через те що дуже поспішала.

  Вона бігла намагаючись не зіштовхнутись з іншими, але в переповненому людьми місці було важко уникнути контакту. Намагаючись обійти групу людей вона зіткнулась з молодим чоловіком.

- Вибачте, я не хотіла. Все гаразд? - спитала вона, усміхаючись, намагаючись залагодити ситуацію. Її слова розтанули в загальному галасі святкової вулиці.

- Так все добре, - відповів чоловік з помітним акцентом. - Будьте обережніше… він хотів ще щось сказати, але вона не дала йому договорити.

- Так, буду. Ще раз вибачте, я сильно поспішаю, - після цих слів вона помчала вперед. Незнайомець провів її поглядом і через декілька секунд втратив з виду.

  Її швидкий біг у веселому гамі передноворічної вулиці дещо сповільнився, коли вона нарешті опинилась перед місцем, яке шукала.  Перед нею вималювався скромний поміж інших будівель магазинчик. Він був невеличким, але надзвичайно затишним, із дивовижним асортиментом подарунків, прикрашений яскравими гірляндами, що мерехтіли та переливались різноманітними кольорами та  новорічними прикрасами. Крізь великі вікна можна було розгледіти: сувеніри, невеликі ялинкові прикраси, маленькі ялиночки та стильні аксесуари для дому та оригінальні подарунки для близьких.

  Дзвоник лагідно зазвучав, коли вона відчинила двері магазину, сигналізуючи про її прихід.  Вона увійшла і її очі охопили усю красу, що наповнювала цей теплий та затишний магазинчик. 

  Перед нею було ще двоє людей. Інстинктивно вона глянула на годинник він показував сімнадцять тридцять. 

  В більшості вона терпляча та ввічлива, але зараз ніяк не могла заспокоїтись, час від часу вона заглядала через плече людини, що стояла перед нею. Це був чоловік років сорока, а після нього, стояла бабуся яка ніяк не могла вибрати подарунок, все їй було не те. 

  Через п'ятнадцять хвилин бабуся змогла вибрати подарунок, і з задоволенням та посміхаючись покинула магазин. Дівчина з полегшенням зітхнула.

  Чоловік перед нею впорався трохи швидше і як тільки він знайшов те, що шукав й вийшов з магазину, увійшов інший покупець.

- Доброго вечора, - пролепетала вона до продавця.

- Доброго вечора, - відповів він, - чим можу допомогти?

  Не дивлячись на вік продавця він був досить жвавим. Його обличчя було привітним, яке відображало готовність допомогти та радість від спілкування з покупцем.

- Можливо, ви могли б підказати, чи є у вас дуже рідкісний Янгол?

- В моїм магазині великий вибір Янголів, - впевнено відповів продавець, - який саме вас цікавить?

- Він виготовлений зі скла та прикрашений дорогоцінними камінцями.

- Здається я зрозумів про що ви. Зараз гляну, - він вийшов у іншу кімнату.

- Вибачте! -  пролунав голос за її спиною.

  Вона оглянулась і побачила знайоме обличчя. Перед нею стояв молодий чоловік років тридцяти. Його обличчя було овальної форми з простими, але виразними рисами. Зелені очі так і притягували до себе. Легка посмішка на його губах створювала враження відкритості та привітності.