...

Поліна вийшла з трамваю і покрокувала тротуаром. Гарна, молода дівчина, чорноброва, кароока. Та ось ця красуня, випадково послизнулась, і впала прямо в руки Андрія, який, звісно, її підхопив і не дав дівчині поцілуватись з асфальтом. Цей момент тривав одну секунду, чи може хвилину, а може вічність??? Молоді люди цього не могли зрозуміти… Андрій ніколи не вірив в кохання з першого погляду, але в цей момент… Він відчував, що ладен життя віддати за цю красуню, готовий оберігати її від усього поганого, що є в цьому світі, готовий захищати її від усіх бід та негараздів.

 Поліна буквально потонула в цих бездонних синіх очах. Вона відчула себе бажаною, потрібною цьому, зовсім незнайомому їй, хлопцеві. Хотілося, щоб він ще міцніше обійняв її, і ці обійми врятують її від всього-всього. І тут, мов відро холодної води вилилось на дівчину. ’’ Я ж вагітна! Така я йому буду не потрібна. Та й взагалі, щось ти сильно розмріялась… ’’ – Поліна швидко вирвалась з обіймів незнайомця, пробурмотіла спасибі, і втекла, мов Попелюшка. Одна лишень біда, кришталевого черевичка по собі не залишила. Хлопець стояв, мов громом вдарений, потім швидко кинувся за дівчиною, але, як за помахом чарівної палички, дівчина розтанула в натовпі. Та ось знову задзвонив мобільний телефон. ’’ Та йду я йду, я вже майже біля редакції… ’’ – та Олексій його перебив. Мовляв, вже не треба, можеш не поспішати, ми справились і без тебе, вибач, що відірвали тебе, відпочивай. Андрій подумав, що, мабуть, сама доля завела його сьогодні сюди. ’’ І де тепер тебе шукати? ’’ – подумав хлопець і пішов у тому напрямку де зникла його мрія.

Поліна таки зважилась піти до лікаря. Вона дуже не любила походи до гінеколога, але тепер… Мабуть, не варто передавати всієї процедури прийому лікаря-гінеколога. Висновок один – вона не вагітна.

 - Тобто,як не вагітна? Але ж тест показав дві поділки!!! – Поліна не могла в це повірити.

 - Не знаю дівчино хто і що там вам показували, але ви не вагітні! Ви абсолютно здорова, і не вагітна!

Лікар в своєму житті не бачив щасливішого обличчя, ніж в цієї красуні. ’’Слава Богу! Денису не прийдеться розлучатися з Крістіною, вона ж його щиро любить’’ – думки Поліни бігли з швидкістю світла. Дівчина дуже переживала, вона не кохала Дениса. Так, він їй подобався, кращого друга, ніж він знайти неможливо, але тільки друг – і не більше. ’’ Треба йому подзвонити! Думаю він зрадіє! ’’  - і вона швиденько ввімкнула мобільний, і  гарячково почала шукати номер Дениса.

Тим часом Денис, сердитий, мов дюжина чортів, вирішив припинити пошуки. Він зупинив авто, вийшов на вулицю, запалив цигарку, і рушив туди куди очі дивляться.