В пошуках щастя
...
Андрій дуже не любив чекати. Але це ж мама. Маму треба зустріти. Він не бачив її скільки? Рік? Півтора? Він, звичайно, сумував за мамою, але навчання, робота в редакції, спортивні змагання не залишали йому часу на особисте життя – а тут мама. Ні, він дзвонив їй, звичайно, один раз в тиждень, в неділю. Добре, що мама, Тетяна Андріївна, була розумною жінкою, і не докоряла сину. І ось він чекає її на пероні з квітами.
- Синку!
- Привіт, мамо!
- М-м-м-м-так, синку, скільки разів тобі казала – одружуйся. Сорочка не попрасована, і взагалі…
- Мамо, ну перестаньте! Зі мною все гаразд. Це мода така. Ну, що ж, куди?
- Ходімо до тебе. Хочу подивитись як ти, синку, живеш. А ти все таки подумай, Андрійку, а то вже внуків хочеться…
’’ Ні, - подумав Андрій, - вдруге я вже не обпечусь. Досить з мене Аліси. Кохання-зітхання. Бувають же… ’’ – хлопець не докінчив думки, адже виховання та вроджена інтелігентність не дозволяли йому, навіть подумки так висловитись.
Відредаговано: 10.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
