- Я не вийду за тебе!!! Нізащо! Ніколи!
- Поліно, це не тобі вирішувати! ТИ – ВАГІТНА! Дитина так само моя як і твоя! Ну не плач, прошу тебе. Все буде добре. Де ти зараз? Я приїду по тебе…
- Ні! Не треба… Дійсно, все буде добре… Бувай!
- Зачекай! – але Денис почув тільки короткі гудки в слухавці.
- От, чорт! – вигукнув хлопець, і в спину отримав обурені погляди бабусь, які сиділи на лавці біля під’їзду.
’’ Як це ми так? Ну як? Цього просто не може бути! Я ж не… Ну що ж – що зроблено, те зроблено. Настав час збирати плоди… ’’ - з такими думками Денис покрокував тротуаром до власного авто. Червоне шевроле ніби насміхалось над ним, поблискуючи фарбою в променях ранкового сонця.
Поліна кидалась по кімнаті і думала, думала, думала…’’ Що ж робити? Сходити до лікаря? Варіант… Можливо він підтвердить не можливість такого… А якщо все так? Краще піти і не мучити. Денис… В нього ж Крістіна. Він кохає її. Я так гадаю. А я з ним… От, свинство! Але ж нам було добре. Обом. Господи, за що? ’’ – і Поліна вже твердо вирішивши, що робити пішла одягатися.
Відредаговано: 10.09.2026