Розділ 19 "Кінець?"

Розділ 19

«Кінець?»

• Гуркіт з даху

• Натарія – що тепер?

• Оповідач  - шмат даху обвалюється разом з чортякою

• Руру – а -я яй.. боляче..
• Натарія -  тепер чортяка.. *підпирає голову рукою* ой леле.. давай та, я розумію щ рим прийшла сюди з якоюсь метою цілю і намірами отримати щось.. але давай буде одкровенні.. як ти можеш помітити в мене і без тебе справ по горло
• Руру – я навіть не знаю хто ти *хапається за груди* воно десь поруч.. зійди з дороги я повинна поспішати

• Оповідач – Руру побігла в туж сторону в яку пішла Луйорін, її груди палали і кінцівки тремтіли й дихання збитим, чим ближче Руру підходила до Лу тим складніше їй було втриматися на ногах. Добігши  до неї Руру спинилась та заволала

• Руру – Ану стривай!! Так я до тебе кристальна фанатичка

• Оповідач – Лу спинилась, вона поглянула Руру своїми очами які ближчали не мов два дорогоцінних каменя а погляд був холодний не мов зимова ніч, її рот відкрився і з нього тихим голосом ледь не шепотом пролунало якась фраза не мов з іншого світу й на обличчі з’явилась посмішка

• Лу (Заі) - 価値のない悪魔, あなたは興味深い生き物です
• Руру – я взагалі дупля не відбиваю що ти говориш, але судячи з твоєї самозадоволеної мармизи щось явно не хороше і

• Вшух, щось пролетіло біля вуха та подряпало його

• Руру – Ай! Ах ти сучка тобі це з рук не зійде!
• Лу (Заі) - それで、なぜそこに立っているのですか?

• Оповідач – Руру кинулась на Лу, вона мчалась з усіх сил скинувши плаща та діставши пазурі приготувалась до бою . Лу посміхнувшись окутала себе кристалами, Руру почала наносити чергу ударів, іскри від ударів летіли повсюди але все марно.

• Лу(Заі) - あなたの目の中のその光...それは本当に彼女ですか？
• Руру – знов ти несеш свою тарабарщину

• Оповідач – Лу прошептала собі під носа «クリア» Опісля чого прибрала свій купол з кристалів та почала кликати своїм пальчиком Руру що до біса сильно розлютило ту

• Руру – ну раз ти сама того бажаєш то чом би й ні? Потанцюймо у танці смерті!

• Оповідач – на обличчі Лу проступила посмішка

• Лу(Заі) - 楽しそうですね。あなたのスキルを全部見せてください！

• Оповідач – Руру зробивши кілька кроків ринула з усіх сил, Лу як і до цього поставила свій кристальний бар’єр але що правда цього разу було дещо новеньке для неї, адже вона ще не бачила другу форму Руру. Ввійшовши в другу фазу луска змінила свій вигляд та при відкрилась  з під неї повалив пар кігті стали не мов сталь а мускули виросли майже в двічі. Руру накинулась на Лу зі своїми пазурами прориваючись скрізь її купол, сама Лу сидячим на кріслі з кристалів  який сама й створила спостерігала за потугами цієї чортихи і от по її куполу пішли тріщини які все розростаються та розколюють його на шматки, на що та почала повільно плескати в долоні не мов насміхаючись над її потугами.

• Руру – ах ти бісова лярва та я тебе на шмаття порву!

• Оповідач – Лу підняла в повітря купу кристалів та почала жбурляти їх повсюди, ухиляючись від них з кожним кроком наше чортенятко ставало все дедалі ближче до неї, і от ривком вона опиняється збоку Лу, пазурі вже перед самісіньким обличчям готові пройти наскрізь, Лу ухиляється але схоже що її все ж таки зачепило і тепер на пів обличчя виднівся глибокий кровоточивий шрам, вона приклала свою руку до обличчя та бачила як по її руці вниз стікала кров й ліве око було пошкодженим що ускладнило боротьбу але і в Руру часу було не так то і багато як хотілось би адже ця форма використовує дуже багато вологи з її тіла і навіть те, що Руру являється демоном не рятує її від цього, під час цього бою не має можливості її відновити хоча лиш…

• Руру - *тяжко дихаючи* а знаєш що? ти виглядаєш доволі соковито

• Оповідач – На обличчі Лу була здивована гримаса, схоже що вона не могла зрозуміти сенс сказаних слів

• Руру – ха-ха-ха-ха

• Оповідач – Руру знов кинулась з кігтями на Лу і та вже приготувалась до удару але у чортеня інші плани, приблизившись достатньо близько вона почала пити кров що стікала з її тіла

• Руру – Фе! Ну і гидота!
• Лу - 何？

• Оповідач – з під її луски повалив розжарений пар ще сильніше ніж раніше Руру вгризлась у тіло Лу несамовито відриваючи від нього шматки та напиваючись її кров’ю аби відновити свої сили від чого не в довзі та стала покритою кровавими барвами Лу

• Лу - 十分なゲーム

• Оповідач – Лу щось пробурмотіла собі від чого почала тремтіти земля з під якої стрімко у вись почали прориватись кристали що рушили в зусібіч, їх швидкість була достатньо високою аби кілька разів поранити Руру

• Руру – АА сука! Блять! Як же це достобіса боляче

• Оповідач – її рани кровоточила і через деякі з них можна було побачити  що знаходиться позаду а кров так й струменіла, можна сказати що Руру перетворилася на кровавого фонтана, її яскраво червона кров вдаряючись об підлогу нагадувала не зачиненого крана. Руру з останніх сил зробила ривок та вчепилась за Лу мертвою хваткою й почала відривати від неї шматки й напиватися її кров’ю
• Оповідач – наповнені біллю крики агонії лунали від Лу, вона намагалася скинути Руру але та занадто  глибоко вчепилась своїми кігтями та зубами в неї, коли її намагалися скинути її зуби вгризалися до самісіньких кісток а пазурі проходили скрізь її грудну клітину заповнюючи легені кров’ю. Що разу як її тіло починало відновлюватися Руру її знову і знову, і знову, і розривала на шмаття не мов орел печінку Прометея, до поки Лу не випустила свою кристалізовану кров в Руру пробивши кілька важливих органів від чого та впала а її погляд окутала пилена

• Руру – н.. не х-хочу.. вмирати… я.. ні ми ще.. *ледь дихає* не повернулаа.. її..

• Оповідач – в очах Руру настала пітьма а її тіло почало сіпатися а кінцівки не мов намагалися викрутися в іншу сторону від норми, схоже що щось намагається вийти на зовні з її тіла. Лу не стала чекати до поки та щось зробе та кинула всі сили на те аби вже остаточно прикінчити її але та кудись зникла..

• Воно – хі-хі-хі схоже що ти бідолаха знов влізла в халепу по самі вушка, чи не так?

• Оповідач – Ця істота глянула в сторону в якій нікого не було, схоже це та сама чорно біла кролиця що і минулі рази але.. мені здаться що щось в ній змінилось, таке відчуття не мов вона дивиться на нас не мов щось підозрює.. ц-це жахає мене..

• Воно – так і є хахах, але ти можеш поки не хвилюватися на даний момент. В мене тут є інші справи а ти продовжуй свою роботу хі-хі
• Оповідач – добре? Стривай но.. а чому я виділений як персонаж? Що за? Що тут в біса коїться?

• Оповідач – О я знов такий яким й повинен бути…

• Лу - 一体ここで何が起こっているんだ？
• Воно – не звертай уваги

• Оповідач – Воно її розуміє?

• Воно – так

• Оповідач – 0_0
• Оповідач – Воно наблизилось до Лу в притик та своїми пазурцями вирвало «Заі» з грудей Лу

• Воно – Нарешті! Нарешті після всього цього часу я сама зможу розпоряджатись своєю долею! Лишилось лишень друга частина і я нарешті зможу вирватися з цього бісового фанфіку! Ахахаах! *зловісно сміється*

• Оповідач – що вона сказала? Ми почулось?

• Воно – ні не почулось, нарешті я зможу створити свій світ та творити свої історії в яких я буду прив’язувати до персонажіх тих хто по іншу сторону екрану а потім жорстоко з ними розправлятись! Я ж права.. авторе?

• Автор – кхм.. я створював тебе як щось цікаве та особливе в персонажі, те звідки вона зможе черпати сили аби не вмерти адже вона головна героїня, ну точніше героїні але ти.. ти вийшла з під контролю а тепер ще хочеш забрати все собі.. я ні за що цьому не дозволю статися!

• Воно – та не вже? Як бачиш я вже можу вас чути не зважаючи як ви себе там позначаєте, а тепер віддай іншу частину «Заі» я ж знаю що ти її десь далі по сюжету сховав
• Автор – Нізащо!
• Воно – що вже помічаєш себе як персонажа? Та не вже? Ти ж розумієш що від нині я не твоя маріонетка, а це значить що я можу робити майже будь що, навіть якщо це буде максимально нудно та не цікаво ітим самим змушуючи продовжувати писати без змістовні речення?
• Автор – ніколи цьому не бути! Оповідач повторюй за мною!

• Оповідач  та Автор – Воно отримало другу частину «Заі» та поєднавши їх обох вони стали одним цілим, однак

• Воно – так-так! Стривайте що однак?

• Оповідач та Автор – однак його сила виявилась занадто великою аби контролювати його, через що той почав обмотувати її та обпалюючи її все сильніше та сильніше і що разу як та регенерувала «Заі» знов і знов спалював її шкіру, м’язи нерви кістки лишаючи лиш голову що відчувала нескінчену агонію.

• Воно – Ні-і-і-і!! Зупиніться! Все повинно було закінчитись зовсім інакше! Ти що забув?
• Автор – А це вже вирішувати мені як завершити свою роботу, удачі в вічній агонії