Розділ 18 "Пробудження"

Розділ 18

«Пробудження»

• Оповідач – І так.. Руру підібралась доволі швидко до входу у внутрішній двір замку і не очікувано для себе помітила що кристал в її грудях почало не мов стискати жаром з кожним кроком до замку, немов кричав про щось але про саме не було зрозуміло

• Руру - *притиснула руку до грудей* гаряче.. щось тут явно не чисто..

• Оповідач – поки Руру пробиралась у замок тим часом у самому замку теж дещо відбувалося

• Слуга – господарко ми дещо дізналися про те що ви наказували
• Ната – ходи за мною

• Оповідач – Натарія повела свого слугу у свої покої та лігши на розкішного шкіряного дивана мовила

• Ната – налий мені вина в келеха  й можеш розповідати
• Слуга – як на кажете господарко *наливає в келиха вина* порившись в купі давніх книжок  місцями ми знаходили крупинки інформації зі згадкою цього артефакту
• Ната – кхм-кхм можна ближче до суті?
• Слуга -  т-так! І так там йдеться про те що цей артефакт якось пов’язаний з цим та іншим світом і те що саме він вирішує що глобальне станеться в нашому світі, в нашому світі є дві так звані героїні та антогоністи, саме через це ніхто з нас не може напряму тримати цей артефакт. Якщо об’єднати всіх їх разом то повинно щось статися але що саме ніде не кажеться, єдине що пишуть це «як хтось отримає повний Заі стане близьким до автора»
• Ната - *сьорбає своїми пухкими губками вино та зробила кілька ковтків» а як же нам знайти їх?
• Слуга – нам потрібен якась особа з «палкою» душою
• Ната – зрозуміло… я обдумую це все.. можеш бути вільним

• Оповідач  - щойно двері в її кабінет зачинились Натарія зітхнула а її погляд був спрямований у келех з її вином, вона довго вглядалась у келиха та у своє відображення в ньому та тихо прошептала «душа.. а що таке душа?» її погляд все ще був спрямований в сторону келиха але тепер вона вже дивилась на своє червоне немов кров відображення

• Ната – палка душа.. не наче фенікс що скільки не вмира все одно повстає з попелу..

• Оповідач – її очі раптом засяяли, Натарія встала зі свого розкішного дивану та направилась у буцегарню замку до своєї особливою заручниці

• Ехо підборів розноситься по буцегарні та стає все дедалі гучнішим й чіткішим

• Луйорін – кроки схожі на її.. але я все ще в собі, напевно зараз буде час тортур про які я чула..
• Натарія - *глибокий вдих – видих* як поживає наша пташечка у клітці? Тебе тут вчасно годують та поють?

• Оповідач  - Натарія опустила свої очі до підлоги на якій стояли повні миски з їжею та водою після чого глянувши на Луйорін побачила той самих погляд гордого птаха що навіть будучи у клітці був непорушним, адже ніякій клітці не втримати його

• Натарія – все ж таки я не даремно в тебе вірила

• Оповідач – Натарія маніакально розреготілась після чого поклавши руку на обличчя та піднявши голову до стелі промовила

• Натарія – хлоп’ята, підготуйте кімнату для нашої любої пані, Лу.. не хвилюйся.. скором часі все буде як раніше.. як в дитинстві і я покладу все задля досягнення цієї мети
• Луйорін – я не розумію про що ти взагалі?

• Оповідач – Натарія приклала свою долонь до щоки Лу та з посмішкою промовила «лишилось ще трішечки» опісля чого пішла у свої покої.

• Скрип ґратів

• Оповідач – Ґрати відчинили кілька моцних чолов’яг, та зайшовши до камери одягли Луйорін у кайдани та одягнули їй пов’язку із цупкої тканини на голову, після чого один з них закинув її собі на спину. Тим часом Натарія дійшла до кімнати зі своїми слугами, увійшовши у неї можна було побачити в її центрі якийсь дивний механізм а біля нього стояв стіл.

• Натарія – ви все підготували?
• Слуга  - так пані

• Оповідач – Натарія підійшла до столу, на ньому лежала замкнута посудина  а біля неї вже раніше бачена нами скринька з кімнати та скальпель

• Лу – відпустіть горили не отасені!
• Один з громил – доставка завершена пані
• Ната – чудесно, можеш повертатись назад, лиш прив’яжіть цю пташку до ооон тієї штуки

• Оповідач – Натарія показала пальцем на дерев’яну штуковину що чимось нагадувала хрест але зроблена у формі літери «Х» Як би сильно Лу не брикалась все було марно, руки цих здорованів були міцні немов зроблені з бетону а їх хватка як у горили. То ж все ж таки Лу була прикута до цього дивного знаряддя катувань, схоже що хтось почав знімати пов’язку з її очей і щойно та впала, першим кого вона побачила перед собою була Ната

• Ната – зараз почнеться ключова точка нашого буття  що привиде нас до фіналу
• Лу – що ти в біса верзеш? І в що це на тобі?

• Оповідач – а і справді Натарія було вдягнена не в свій повсякденний одяг, а в той що нагадував одяг послідовників Наталіту але дечим він і відрізнявся, колір одягу був темно фіолетовим що місцями переходи в чорний та білими вставками біля капюшону, емблема Наталіту була трохи збільшеною а в руці маска комедії й трагедії а в іншій вона тримала скальпеля

• Лу – навіщо тобі скальпель? Відійди!
• Ната – колись ти мене пробачиш

• Оповідач – Ната одягнула маску та почала робити надріз на грудній клітині, кімнату наповнили крики болю

• Ната – скриньку
• Слуга – ось господарко

• Оповідач – слуга відкрив скриньку в якій лежав «Заі» Ната дістала його щипцями але її руки все одно припікало навіть через них, що правда не так сильно, піднісши його до розрізу на грудях Лу той почав сяяти все сильніше з кожним піднесеним сантиметром до рани, і ось «Заі» торкнувшись рани, та  почав немов всочуватися в неї, випускаючи купку невеличких клаптиків себе в середину рани й саме тіло. Лу почало смикати а її крик ставав дедалі гучнішим та якимось.. не людським, «Заі» став частиною серця Лу так же як і кристал частиною Асі, Лу в решті-решт протягла змучений стогін та затихла, і лиш шепіт почав лунати з її вуст

• Лу? – душі.. душіі…
• Ната – Принесіть кошик

• Оповідач – Слуги принесли кошик із кристалами і Натарія взяла один із каменів, піднісши до рани з неї проросло кілька стрічок «Заі» та проткнули кристала, кристал спочатку засвітився після чого почав поступово згасати  а стрічки пульсувати, після того як кристал повністю погас то втратив своє забарвлення. З грудей Лу виросло ще кілька відростків цього артефакту та потягнулись до кошика з кристалами та почали те ж саме що і з тим кристалом, з кошика в якому були кристали стало чути якісь потріскування, схоже що кристали з яких всмокталась вся та сила почали розсипатись

• Ната – цікаво.. стривай но.. чому вони почалися трястися?
• Лу - ガブリエルの翼を作る
• Ната – що вона сказала?

• Оповідач – частинки розколовши ся кристалів піднялись у вись та направились до Лу та огорнули коконом, через кілька секунд він розвіявся і за спиною Лу вже були блакитні на пів прозорі крила з решток кристалів а кайданки були вщент розірвані

• Ната – ось воно.. трансформацію у форму що покаже нам місце знаходження іншої частини «Заі»

• Оповідач – це вже була не Луйорін від нині це оболонка для артефакту «Заі». Звільнившись від кайданів вона спустилася до підлоги склала свої кристальні крила та почала йти в сторону виходу

• Ната – схопіть її та посадіть у клітку *показує пальцем на «Заі»*

• Оповідач – Після того як Натарія віддала приказ декілька її сильних слуг пішли в сторону сутності Заі, щойно вони підійшло до нього на відстань 2,5м той раптом зупинився та повернуся до них обличчям, опісля кілька кристалів з його крил відділилися та пробили їх серця наскрізь, ріки крові стікали по їх тілах та поступово її потік ставав дедалі меншим, але ці слуги все не падали але діра справжня та і кров мала нотки аромату залізу немов справжня, кристали що пробили їхні груди що на вильоті застигли у повітрі почали повільно повертатися у їх тіла в самісінькі груди, і ставши на місце серця почали пускати свої жилку по тілу а в самих кристалах запалали маленькі вогні пульсуючі вогники

• Ната – чому вони не впали? Що ти з ними зробила?

• Оповідач – Ната була дуже розгублена, настільки розгублена що навіть лячно так що її руки почали тремтіти і хоч як би вона не намагалася цього приховати але це тремтіння було все одно поміним що до біса сильно виводило її з рівноваги та ганьбило перед її ж підданими. Сутність лиш поглянула на Натарію та нахилила голову не мов показуючи що вона не розуміє що та від неї бажає, та промовила щось на зрозумілій мові до тих двох

• Сутність - さあ行こう
• Слуги - 行きましょう、頑張ってください。

• Оповідач – після їхнього незрозумілого булькотіння вони пішли слдом за цією сутністю

• Ната – Зажди!

• Оповідач – сутність раптом зупинилась та випустила ще кілька таких снарядів та вбила усіх слуг біля Натарії окрім неї самої, й перетворила їх серця на кристали сповнені кров’ю з вогниками, й та оточила ними як короною свою голову, вогники що нагадували душі, окинувши Нату поглядом жалю продовжила свою неспішну подорож.