розділ 14 "невже це ти?"

Розділ 14

«Невже це ти…»

• Оповідач – Всім привіт! А ось і початок нового розділу! Ми бажаємо вам приємного читання
• Оповідач  - Дійшовши до «Horny jail» її зустріла пара охоронців, вони переглянулися між собою та щось промовили в свої на вушні кристали після чого запросили Асю пройти за ними.

• Охоронець – Панянко пройдімо за мною, тут дехто хоче з вами зустрітися
• Ася - *зітхає* я нікуди сильно не поспішаю так що чому б і ні ?
• Охоронець – чудесно, то ж нам сюди

• Оповідач – Ці охоронці стали по обидві сторони Асі та повели за собою. Невдовзі  вони привели її на верхівку «Horny jail» та показали на єдині двері на цій верхівці і зі словами «Вас чекають в середині міс» почали покидати Асю саму на цьому поверсі лишаючи лиш її та загадкові двері на одинці

• Ася – Стривайте! Ви куди!?
• Охоронець – вас чекають за дверима

• Оповідач – Ася все ж таки підійшла до дверей та повільно з деякою настороженістю провернула їх ручку, двері почали повільно відкриватися з протяжним скрипом а пере Асею відкрився вид на кімнату з столом та панорамним видом і стільцем що був розвернутий у його сторону

• Незнайомець – ну що ж, все ж таки ти прийшла.. Асю..
• Ася – звідки ти знаєш моє ім’я? і чому в тебе такий знайомий голос?
• Незнайомець – хмф а я гадав що ти одразу мене впізнаєш, як не як я тебе впізнав навіть так
• Ася – твій голос дуже схожий на голос мого батька, але він ніколи б навіть не подумав аби зайти в подібний захід!
• Незнайомець – Як же ти глибоко помиляєшся… Доню..
• Ася – НІ! Такого не може бути! Ти брешеш!
• Батько Асі? – ти завжди була вперта в своїх переконаннях але водночас і дружньою..
• Ася – не вже ти і справді..
• Батько Асі? - *розвернув крісло до Асі* так це я!
• Ася – н-не може бути! Ти б ніколи не зробив би це!
• Батько Асі – ех.. наївне кроленятко.. я вже думав що ти вже здогадалася що всі ми носимо маски, але не фізичні а особистностні
• Ася  - але-ж.. ти не такий.. ти завжди був чуйним; добрим та справедливим, хіба ні?
• Батько Асі – ех.. схоже що ти за весь цей час змінилась лишень тілом але не розумом… ти так і лишилась маленьким наївним кроленятком, як ти взагалі дожила до сьогоднішнього дня? Не вже ти вже забула хто тебе продав?
• Ася – ти зробив це аби врятувати матусю!
• Батько Асі – матусю? *почухав голову* ааа це ти про те стерво на якому я був одруженим? Ти про те що стало овочем і не було ні на що спроможним? Одразу після того як мені виплатили кошти за тебе я лишив її догнивати в тій халупі та відкрив свій невеличкий бордель, після чого мої справи пішли в гору і тепер поглянь де я, я на вершині!
• Ася – н-не правда , ти б ніколи такого не вчинив би!

• Оповідач – Батько Асі встав із-за свого крісла та підійшов ши до неї взяв її за її підборіддя й при піднявши його поглянув своїми мертвими очима й промовив:

• Батько Асі – в цьому світі виживають лиш сильні, можеш в когось відібрати – відбери , в цьому світі виживають лиш ті хто можуть пристосовуватися! Як ти гадаєш чому мамонти вимерли? Бо вони не змогли пристосуватися! Якщо ти не встигаєш пристосуватися і стати сильним то тебе зжеруть сильні! Як люди зжерли мамонтів.
• Ася – я-як..
• Батько Асі – важко все за один раз зрозуміти? Бідна дівчинка якій звалився такий вантаж на твої плечі, що ж ти станеш робити? Заплачеш? Чи… спробуєш мене вбити як і всіх тих хто став в тебе на шляху?
• Ася – саме так.. я вб’ю тебе!
• Батько Асі – давай задумаємося на одну хвильку, ти вбила вже не одну людину, забрала їхні життя по своєму бажанню, я скажу тобі так, ти не така як я, ти значно гірша мене і в тобі із людяного лиш оболонка, хоча вже і це важко віднести до тебе, хіба не так.. кристальна жниця?

• Оповідач – після того як Батько Асі завершив свою розмову він побачив що вже не така як на початку їхньої розмови , її зуби були міцно стиснені а в очах була жага до вбивства

• Ася – кристальна жниця кажеш? Ха-ха-хахахаха. Гадаю вже немає ніякого сенсу розігрувати бідненьку безпомічну дівчинку що обожнює і шукає свого батька.. ти з самого початку знав все про мене я ж права тату?
• Батько Асі – гадаю ти права, це означає що і я можу перестати грати цю роль і нарешті зняти ці всі маски особистостей , ну то що почнемо?
• Ася – давай на дах, так менший шанс того що ми вб’ємо твоїх повій
• Батько А. – згоден, не знав що ти така благородна жниця
• Ася – заціпся, поговоримо коли ти будеш помирати в калюжі крові
• Батько А. – дотепно

• Оповідач – вони обоє піднялися на дах та трохи розійшовшись прийняли свої бойові стійки та приготувалися до бою
• Оповідач – Ася втратила свідомість а керування над її тілом взяла Руру

• Руру – ех.. знову вона набирається проблем а вирішую їх я! та скільки вже можна? Але яке ж яка вона все ж таки мила буває
• Батько – ти не Ася
• Руру – що ти? Це ж я татусю!
• Батько – манера мови геть інша та і поза з жестикулюванням геть не такі
• Руру – ти глянь все ж таки здогадався
• Батько – ти що.. демон?
• Руру – я і не очікувала що ти здогадаєшся.. хоча кому я брешу.. ти побачив мою сутність і тобі доведеться померти! Схоже не має сенцу приховувати свій прекрасний лик

• Оповідач – Руру почала змінювати тіло в демонічну форму, але тут антагоніст не просто тупо стоїть і чекає поки гг перетвориться.. Він рушив у бій, добігши до Руру він спробував перерізати тій горло своїми кристальними кігтями, але Руру простягнула свою демонічну руку та схопивши того за голову промовила

• Руру – непогано, ти один із небагатьох хто догадався до цього, хвалю але твої кристальні кігтики навіть не торкнулися мого горла, не потрібно мене не до оцінювати, а тепер мій хід

• Оповідач – Руру жбурнула його до краю даху але той встиг впертися об бортика даху ногами та не впасти

• Батько – не думав що колись матиму честь побитися з демоницею, так ще з такими формами ахаха
• Руру - *сміється* ти перший хто говорить мені таке з тих пір як я стала частиною цієї дівчинки, а знаєш…
• Батько – що знаю?
• Руру – ти зробив доволі боляче тій дівчинці.. і вона зараз глибоко в середині сидить скрутившись  в клубочок та ридає.. ти був її взірцем.. а став гірше диявола
• Батько – ну що я можу сказати.. світ це доволі жорстока та несправедлива штука, в житті навіть промінчик сонця може виявитися тим через кого ти постраждаєш чи помреш, в цьому світі не можна бути наївним та довірливим, тут ти і твоя душа повинні бути міцніше каменю, аби вистояти всім незгодам, і я хочу аби і Ася це зрозуміла… адже інакше в цьому світі довго не виживеш та якщо і вдасться.. то це життям буде складно назвати, скоріше намаганням вижити, де ти будеш змушеним перед кожним прогинатися.. до поки твій розум та тіло не витримають такої участі та вирішать з усім цим покінчити.
• Руру – але хіба ти не міг їй це пояснити на словах, не ризикувати вашими життями?
• Батько – *глибокий вдих – видих* в кожного з нас свій обраний шлях, і що я що вона вже обрали свою дорогу життя..

• Оповідач – Батько Асі схилив свою голову та посміхнувшись впився своїми кігтями до себе в груди та вирвав з відти кристала

• Батько – Тт-май.. *кашляє кров’ю* вам це знадобиться, п-прошу попіклуйся за нею

• Оповідач – Батько Асі впав до долу та згинув з посмішкою на обличчі. Руру все ніяк не могла знайти логіку в його діях, то він хотів їх вбити, а тепер після промови сам собі вирвав кристала, але навіщо була ця вся вистава? Руру сіла біля його трупа та довго вглядалася в його порожні безжиттєві очі, щось в них було.. дивлячись в них вона немов поринала в глибоку порожнечу , дивлячись в неї здавалося що її немов сковують ланцюги , чи ні навіть не так… немов їх обох сковували: страхи;  біль; переживання; розлука та.. порожнеча? Відчуття були такі, немов ця порожнеча поглинала їхню душу

• Руру – брр.. навіщо я взагалі дивлюся трупу в очі? Хмф, агов Асю давай міняймося
• Ася - …
• Руру – ауу! Я знаю що ти там!
• Ася - …
• Руру – ех.. яка вперта дівчина.. піти прогулятися чи що?

• Оповідач – Руру зістрибнула з даху в провулок де вже там змінила своїй зовнішній вигляд на людський , лиш хвостик лишився захованим під плащем. Вона вийшла із одного з провулків на невеличку вуличку з кількома прилавками

• Руру – ова! Скільки смаколиків!
• Продавець – чого бажаєте?
• Руру – дайте мені будь ласка он ту булочку з цукровою пудрою
• Продавець – цю?
• Руру – агась

• Оповідач – Руру заплатила кількома монетами та пішла з посмішкою в провулок. Зайшовши в провулок вона дістала кристала батька Асі та трохи порозглядавши його запхнула в булочку та з’їла

• Руру - *облизнулася* булочка смачна але кристал того мужика лишає неприємний присмак

• Оповідач – Руру закинула руки за голову та зі словами «зараз би щось почитати й поспати» рушила далі про провулку