13 розділ "Визволення з клітки"

Розділ 13

«Визволення з клітки»

• Оповідач – Вітаю читачу з тим що дочекався нового розділу! Ми з Автором дуже вдячні за те що ти читаєш цю писанину і це нам дуже гріє душу і мотивує писати далі *обнімає читача*
• Оповідач  - І так на чому ми там зупинилися? А точно! В останньому розділі Ася перемогла Тінь пожертвувавши Сеном та втратила Лію… це дуже вдарило по ній і вона вирішила покинути місто та відправитися в мандри аби стати сильнішою.. вона вважала що якби вона була сильніша то змогла би врятувати принаймні Лію але використання тієї загадкової сили не пройшло безслідно, ця сила виводить за грані можливостей але дуже сильно навантажує тіло та кристал що знаходить в середині його власника що напряму діє на його організм. І ось її мандри йшли 5 років але наслідки після використання тієї сили все ж таки лиши свій відбиток..
• Оповідач – Вона відвідала не одне місто її руки були не одноразово заплямовані кров’ю вбитих нею людей. І ось вона йшла по черговому невеличкому місту і в неї почався новий приступ через що половина обличчя почала покриватися червоними лініями і покриватися чорним міхом і рости кроляче вушко а одна з рук почата покриватися лускою та ставати демонічною

• Ася – ні-ні-ні! Не можна! Тільки не тут! Тільки не зараз!

• Оповідач – Вона прикрила ту кролячу половину обличчя нормальною рукою а демонічну заховала під плащ та побігла в темний провулок де по класиці жанру було троє незаконно слухняних чоловіка та жінка які забивали когось на смерть

• Та жінка – А ти ще хто? Так давай зникни звідси поки в мене гарний настрій, ну якщо тобі звісно не потрібні проблеми

• Оповідач – Та жіночка підійшла до нашої героїні та почала вглядатися до її обличчя , після чого вона схопила Асю за ту руку на обличчі й промовила

• Та жінка – Ей хлоп’ята, схоже в нас тут ще один чорт, давайте покажемо де місце цім паскудам!

• Оповідач – Жінка схопила Асю за її сильно поношену сорочку та з усіх сил кинула її в стіну, Ася влетівши в стіну відчула сильну біль та впала до долу схопившись за спину та почала тремтіти, побачивши це та стерво почала бити Асю своє ногою в спину

• Та жіночка – могла і більше постаратися сховати своє огидне обличчя

• Оповідач – з провулку почав лунати крик болю та огидний сміх, стерво все била та била Асю  насолоджуючись її криками, спина Асі вже посиніла але навіть незважаючи на це вона все не зупинялася а лиш почала бити сильніше

• Та стерво – гей хлоп’ята ходіть сюди, а то що ви в сторонці стоїте хіба ви геть не хочете насолодитися приниженням цих потвор яких називають «демонами»
• Хтось із купки – Ми не геї!
• Хтось із купки 2 – Я вже гадав ти не запропонуєш, мені гидко на неї дивитися!

• Оповідач – І ось вони вже цілим скопом гамселили Асю ногами і ось…

• Хтось із купки – начальнице схоже.. що вона не дихає…
• Та стерво - *цокнула* ну тоді обберіть її та вшиваймося

• Оповідач – схоже на цьому і закінчується наша істо
• Автор – куди!
• Оповідач  -що?
• Автор – ти дійсно гадаєш що я так завершив би цей проект?
• Оповідач – ну… так?
• Автор  - *тяжко здихає* наївний-наївний оповідач… твої страждання ще не скінчилися
• Оповідач – в сенці?
• Автор – та купа паперу цього фанфіку що я тобі дав це лиш початок історії!
• Оповідач - … щ-що? В-ви дійсно? Ні.. ні-ні-ні! Я точно сплю! Ну не може бути що хтось настільки лінивий який стільки написав… НЕ МОЖЕ ЦЕ БУТИ ЛИШЕ ПОЧАТКОМ!!  Схоже я справді сплю..  але чому я не прокидаюся?
• Автор – агов…
• Оповідач – ЗАМОВКНИ!! ТИ ВСЬОГОЛИШ СОН! Як прокинутися?
• Автор - …
• Оповідач – Згадуй! Згадуй нуж бо! Як вийти із сну?
• Автор – нуу..
• Оповідач  - Замовкни! Стривай-но … згадав! Коли у вісні вмирають то тоді прокидаються!
• Автор – я б не рекомендував це робити…
• Оповідач – ТА ПІШОВ ТИ ДО БІСА! Я ВИБЕРУСЯ ЗВІДЦІЛЯ!!
• Автор – ех.. і знов він звернув шию *попиває воду* це вже в котре? *приклав руку до чола* треба щось робити а то вже набридло його відмотувати назад.. а може його просто пере зібрати?
• Читач - …
• Автор – ой пробач нас за цей інцидент, зараз я все полагоджу
• Оповідач – Автор відмотав оповідача до стану коли в того ще не поїхав дах
• Автор – як бачиш він як новенький… ех.. з кожним разом доводиться витрачати все більше сил через все дальшу перемотку, а тепер оповідай далі а я піду займатися своїми важливими справами
• Оповідач – знов підете на твіч свої вітюберів переглядати?
• Автор – це не твоя справа давай працюй а то на тебе майже цілу сторінку, давай відпрацьовуй
• Оповідач - *стомленим голосом* і так ми спинилися на тому що у Асі зупинилося дихання і та стерво із своїми хлопчиками на побігеньках почали обкрадати Асю й вони помітили кристал в її грудях

• Та стерво – хлопчики ми попали на джекпот
• Хтось із кучки – це ж вони до біса дорогі
• Та стерво – а я що сказала телепню

• Оповідач – Та стерво приказала одному із хлопчиків на побігеньках вирвати кристала із її грудей й кинула тому ножа

• Та стерво – тримай це тобі знадобиться
• Хлопчик на побігеньках – дякую бос
• Та стерво – та давай вже

• Оповідач – той хлопець на побігеньках підійшов до тіла Асі він присів та поклав руку на її кристал аби було зручніше його вирізати ножем як раптом той засяяв

• Та стерво – НЕГАЙНО ВШИВАЙСЯ ЗВІДТИ!!
• Хлопець на побігеньках – боооосс!!

• Оповідач – що же сталося ? все просто – коли той хлопак поклав свою руку на бездиханне тіло Асі її кристал спрацював та проштрикнув руку того хлопця почавши його обплітати і висмоктувати  його життєву енергію і всі поживні речовини разом із… душою? Автор що за лажа?
• Автор – просто читай, твоя задача читати
• Оповідач - *глибокий вдих-видих* кристал як і при битві із Тіню змінив свою форму на павучу лілію після чого тіло того хлопака перетворилося на скелет обтягнутий сухою шкірою що від найменшого доторку рветься

• Та стерва – Танукі!!

• Оповідач – Та стерва підбігла до решток тіла Танукі взявши їх на руки вона почала їх обіймати зі сльозами на очах а воно в свою чергу почало крошитися та розпадатися, в її очах виднівся: розпач; печаль; злість; ненависть та страх. Може вона вже і не така то і стерва? Подумав про себе Автор але її доля була вже вирішена, вона стане черговою сюжетною жертвою для вищих цілей. Піднявши голову вона побачила як Ася не природно підіймалася було таке відчуття немов якась не видився взяв її за спину та почав підіймати до гори

• Та стерво – що ж Танукі.. схоже і я скоро доєднаюся до тебе

• Оповідач – вона опустила голову й дивлячись на рештки Танукі посміхнулася й через мить її голова валялася неподалік від тіла з якого фонтаном ринула кров заливаючи все навколо
• Оповідач  - цього разу це не була ні Ася ні Руру і навіть не її альтер его ця хрінь не шкодувала нікого, скоріш за все це та сутність виживання що схована в кожному із нас, вона виглядала так же як і в той момент припадку але вона не ховала свої зміни а почала вирізати всю цю шайку роблячи їхню смерть  водночас швидкою і неймовірно болючою обов’язково роблячи це в них на очах і схоже що воно насолоджувалося, напевно я помилився із індитифікацією… що ж воно таке?
• Оповідач – як би там не було, після цієї різанини вона пішла далі по провулку витерши перед цим з себе кров немов нічого і не було, й ось нарешті вона дійшла до місця яке вона шукала ці всі роки… а точніше приміщення під назвою «Horny jail»