Розділ 12 "Пухнаста небезпека"

Розділ 12

«пухнаста небезпека»

• Оповідач – І так як ми пам’ятаємо «???» підірвала будинок покійної Лії що поклала життя аби захистити Дару та маленького демона тож давайте повернемося на місце подій аби дізнатися що сталося далі

• Тінь – жахаюча сила в мене лишилося не так багато часу я повинен її прикінчити заради господарки!
• ??? – *підійшла із за спини* що ти говориш? Геть дурненький сам з собою розмовляти?
• Тінь - *в голові – ЯК? ЯК? Як вода змогла підійти до мене із за спини так аби я не помітив? Хоча… скоріше всього що це я сам перестав бути зосередженим* як ти тут опинилася?
• ??? – лови !

• Оповідач – «???» схопила Тінь за плече, й її половини тіла помінялися забарвленнями то ж чорна м’яка рука опинилася в нього на плечі, але здавалося що на нього не лежить невеличка рука маленької дівчинки кролички за відчуттями це було скоріш схоже на…. На гігантську брилу вагою з дві сотні кілограм.  Тінь вирішив вбити її скоріш ні ж та стане серйозною, він зібрав чи малий об’єм своїх м’язів в правій руці та відштовхнувшись з усієї сили своїми ногами від дерева поруч полетів в сторону «???».
• Оповідач – На підльоті до «???» він помітив як обличчя тої змінилося, з нього немов зникла та вся дитяча радість й виглядало доволі стомленим а з її вуст пролунало «lozenge crap!» після чого перед нею з’явилася кристальна стіна у формі ромбу. Тінь вдарив той кристальний щит з усіх сил але той при доторку Тіні почав міняти забарвлення і немов пластик трохи прогинатись, через його навпіл прозорість було видно як обличчя *???* на якому було видно як та зловісно посміхається але чому? Тінь ніяк не міг збагнути цього і ось той кристальний навпіл прозорий щит немов із гуми погнувся в середину й почав видавати дивні звуки і в один момент вивільнив всю ту енергію що накопив від удару Тіні відкинувши його на кілька кілометрів

• Тінь – АААА *кашляє*ЯК ЖЕ ЦЕ ДОБІСА БОЛЯЧЕ!! Та малявка… я не дозволю їй спокійно померти! Я буду катувати до поки та не почне благати про смерть й нізащо не дам їй померти чи покінчити з собою до поки та не відплате за те що вона зі мною зробила, так саме так я і зроблю!
• ??? – А сил тобі вистачить?
• Тінь - *поглянувши в її очі він побачив лишень смерті, купу смертей навіть більше ні ж він сам вчинив* во істину.. справжній демон.. ні навіть сатана не зрівняється із нею…
• ??? – ти мені лестиш.. але час тебе добити

• Оповідач – «???» почула позаду рухи й інстинктивно обернулася, обернувшись вона побачила тіло позаду себе через що вона «з’їхала хз котушок» 

• ??? – Л-лія… хто ж з тобою таке вчинив? Ай! Голова.. чому вона розколюється? Я бачу якісь чужі спогади… я немов вже тримала.. її…

• Оповідач – В цей момент частинка спогадів Асі та Руру стали доступними і для «???» вона схопилась сильно за голову а її вушка опустилися

• ??? – звідки я її знаю? І чому вона така близька для мене? Я н-нічого не розумію… *спогади/флешбеки Асі та Руру* ААААА МОЯ ГОЛОВА!! Ухх… ххмммм.. фух  стривайно… я.. ні ми.. є АСЯ!

• Оповідач – в голові Асі стала дуже не стабільною, ті тріщини почали рости й поширюватися по всій поверхні  і ось вони досягли тих трьох дверей, схоже що вони почали здійснювати роль інтернет кабелю що об’єднує всі ті три особистості й даючи доступ до спогадів але поки що до малої частни через малий їх переріз й невеличку кількість в самих дверях їхня пропускна здатність крайні мала. Вони все більше і більше розросталися до поки не заполонили всю підлогу в радіусі умовних 50 метрів

• Ася в голові – що тут в біса відбувається!?
• Із щилини – ти сама побажала силу неважливо якою ціною, то ж я і виконую свою частину договору але справжня оплата цієї сили буде пізніше. Як не як сам творець мені сказав тобі допомогти, схоже що в нього є свої на то причини..
• Ася в голові – причи? Творець? Та що ти в біса несеш ? *позіхає* чому так спати хочеться? *поглянула на свою ногу обмотану невеличкими тоненькими відростками схожими на щупальця* ах ти бісова херня…

• Оповідач – промовивши це вона заснула але давайте повернемося до «???» та Тіні. Поки «???» оплакувала померлу Лію, Тінь за цей час встиг оговтатися після такої контр атаки і зміг підвестися й немов ходячий мертвець направився до «???».  Підійшовши до її спини він почув – зараз зачекай хвилинку. Але той вже не міг думати він майже повністю перестав думати і схоже що навіть перестав її розуміти. Він спробував нанести удар але та лиш відбилася рукою навіть не повернувши до того голови – і ж тебе попросила – і схоже що її відношення до нього заділо його тварину гордість  через що той раз у раз наносив на ній нові удари які почали завдавати тій невелику шкоду: подряпина за подряпиною, шрам за шрамом з’являтися на тілі «???»

• ??? – пробач Ліє що ми не змогли тебе вберегти… як би ж ми прибули раніше то може ви всі вижили.. але… якби не він… то… *глибокий видих* *витерла сльози з очей* *підвівшись промовила* прощайся з рештками свого жалюгідного життя сміття

• Оповідач – її хутро змінило на чорний колір із невеличкими вкрапленнями темно-рожевого кольору на вушках і лиш хвостик лишився білого забарвлення. Вона стиснула свою руки в кулаки а після розправила їх, її нігті перетворилися на неймовірно гострі кігті й почала наносити удар за ударом по тілу Тіні від чого на ньому з’являлись спочатку неглибокі шрами але чим довше відбулася ця «бійка» що скоріш виглядала як побиття тим глибші рани ставали на тілі Тіні але і «???» було не все добре, бо з кожним ударом з її тіла з потом витікали і краплі крові… така стала плата за таку міць.
• Оповідач – через деякий проміжок часу вони обидва було неймовірно виснаженні і Тінь схопив себе за руку й викрикнув голосом Сена

• Тінь/Сен – ШВИДШЕ Добий мене! Поки воно повністю не поглинуло мене! Не дай шансу йому втекти!
• ??? – СЕНЕ! Я-я.. але ж ..
• Тінь/Сен – швидше ! я вже не можу контролювати його! Я зміг лиш на хвилину дві взяти контроль поки його ну мій мозок не використовувався ним ну свідомість… Благаю вбий цю почвару!
• ??? – Як скажеш.. Татусю *сумно посміхнулася*

• Оповідач – «???» прижмурила очі та пробила їхнє серце і її очі наповнили сльози та почула останні охриплі слова

• Тінь/Сен – С-спа-сибі про-ща-вай Асю..

• Оповідач – Його повіки закрили очі а на обличчі застигла посмішка. «???» перетворилася назад у Асю яка з рештками сил почала йти від замку. Але чорна штуковина що огортала тіло Сена зібралася у купку та притиснувшись до землі почала повільно рухатися в сторону замка
• Оповідач – через півтори години…

• Луйорін – ЯК? ЯК ТИ МІГ ПРОГРАТИ? ТИ НІКЧЕМНИЙ ШМАТ СЛИЗУ!!!
• Тінь – в-вибачте господарко я зробив все що зміг
• Луйорін – Прислуга!

• Оповідач – В кабінет пані Луйорін зайшли двоє дворецьких в одного була банка а в іншого спиртовий пальник

• Тінь – п-пані.. що ви хочете  зробити?
• Луйорін – В банку його
• Тінь – що? Ні прошу зупиніться!
• Луйорін – мало того що ти програв так ти мав наглість приповзти до мене ! ти не зміг вбити звичайних демонів ! і при цьому вбив служанку….
• Тінь – Заждіть пані! Господарко я все можу пояснити! Та служанка зрадила вас! Вона була заодно з тими демона!
• Луйорін - *сіла на свій шкіряний диван приклала свою долоню до лоба й тяжко зітхнула* ех.. ну і якщо так? Навіщо ти її вбив не дочекавшись мого наказу?
• Тінь – пані…
• Луйорін - … я бачу що до тебе дійшло але вже запізно… якби ти привів її до мене то я могла би допитати її і дістати корисну інформацію! Ти нікчемний шмат слизу… хоча ні називати тебе слизом це занадто поважно як для такого нікчеми.. це сильно вплине на наш план.. ти вчинив злочин рівноцінний зраді!
• Тінь – Я б ніколи вас не зрадив господарко!
• Луйорін – НЕ ЗВИ МЕНЕ ГОСПОДАРКОЮ!!! Коли ти кажеш це зараз то мене верне від тебе… я бачу що тобі сміливості не займати! *глибокий вдих-видих* спиртовий пальник на стіл а його на неї і підпаліть
• Тінь – про що ви пані Луйорін? Не треба !! благаю!!

• Оповідач – Слуги постави пальника на стіл й поставили банку в якій був Тінь на неї після чого підпалили її, пальник не банку. Полум’я пальника розігрівало дно банки і з кожною секундою там було все важче і важче знаходитися, вся його волога починала випаровуватися із нього і осідати у вигляді конденсату на стінках банки висихаючи й стаючи меншим він промовив пані Луйорін одну рішучу фраза

• Тінь – п-п-пані Луу-йорін в мене є ц-ціна інфо-рмація *тжко дихає розпеченим повітрям*
• Луйорін – загасіть пальника, і що ж ти можеш мені повідати?
• Тінь – я-я знаю хто насправді така Ася! Вона не та за кого видає!
• Луйорін - *закинула ногу на ногу й підперла своє підборіддя* ну, що мовчиш? Давай розповідай поки я тебе слухаю

• Оповідач – Тінь повідав всі деталі своєї битви й розказав про ті три фази Асі

• Луйорін – хм.. цікаво.. так і бути цього разу я збережу тобі життя
• Тінь – О дякую моя повелителько! За те що змилувалися надімною!
• Луйорін – не кричи а то знов запалю пальника
• Тінь – д-добре повелителько..
• Луйорін – хм.. повелителька.. а звучить не погано. А і до речі, весь решток дня ти пробудеш у цій банці в суцільній темряві в якості покарання
• Тінь – Повелителько…

• Оповідач – Луйорін встала і вийшла із кімнати і слуги/дворецькі понесли банку із Тіню в самий темний закуток замку. А тим часом Ася вирішила покинути країну аби не наражати ще когось з близький на небезпеку, йдучи з міста вона зайшла на один ринок та купила плаща і цупку маску та заплатила грошима які тоді підібрала із трупа Лії й в голові промовля «якби він знав ту історію цих кількох карбованців і те якою працею заробляли…»  її шлях однозначно буде не простим але в що далі переросте ця історія? І що в решті решт ховає цей світ? Загадки; скарби? Чи більш і втрати? А може неймовірну силу? Це мі дізнаємося в подальших розділах.