Розділ 11 "неповоротні зміни"

Розділ одинадцятий

«неповоротні зміни»

• Оповідач – привіт читачі, давно не бачилися
• Автор – так і справді давно
• Оповідач – давай кажи вже
• Автор – ну добре , *глибокий вдих видих* Просимо нас пробачити!
• Оповідач – нас ?
• Автор – ну мене… Цей час не було нових розділів через те що я спробував перемкнутися тимчасово на інший проект, з чим не впорався та тимчасово перегорів… Але не варто хвилюватися! Я вже знову починаю продовжувати написання цих історій *посміхається* стоп… а що зі шрифтом? Дідько! Забув змінити зараз виправлю, але якщо вам подобається так то напишете свій фідбек
• Оповідач – о! ось так звичніше кхм – кхм і так, ми завершили на моменті де Руру почала нападати на Тінь а виглядало це приблизно так – Руру кинулася на пролом на Тінь зі своїми пазурями Тінь вже був готовий контра атакувати але.. куди вона поділася? Він відчув рух повітря з лівої сторони , в цю ж мить Тінь інстинктивно закрився лівою рукою й повернувши голову в сторону він побачив Руру, було видно ці палкі очі які жадали його смерті а удар був на порядок сильніший ні ж минулої битви, Тінь різко напружив свою ліву руку через що та різко збільшилась в кілька разів та відкинула Рур, та в польоті приготувалася до приземлення на ноги але ззаду вже чекав Тінь

• Руру – не може бути! Як він там опи..

• Оповідач – не встигнувши закінчити своє речення як відчула удар ззаду, її очі засльозилися руки груди вивело вперед а руки назад в очах потемніло а рот відкрився та з нього полетіли краплі слини. Після удару Руру відлетіла метрів на 15 а під місцем падіння з’явилася невеличка воронка (ну так звісно воронка, а по оригінальніше автор не міг вигадати?) після падіння Руру оперлася на руки і тяжко дихаючи почала підводитися на ноги
• Оповідач – Тінь почав йти звичною ходою до неї але деякі думки його не полишали – «Як? Я вона… воно? Пережило таке? Звичайна людина переламується навпіл немов зубочистка а демони отримують больовий шок від якого лишаються без свідомості але воно… не те що не переламалося, воно навіть не втратило свідомість ні на мить хоча перевантаження від цього удару скажені, не всі демони виживають але цей монстр навіть встає на ноги після такого удару, і це неодмінно мене жахає.. і мені здалося ще дещо дивним.. відчуття немов  з її лускою щось не так але що?»  
• Оповідач – Між ними лишалося лиш кілька метрів дистанції, Руру вже підвелася на ноги, було видно як вона важко дихає, натомість тінь стояв немов з порожнечею в очах дивлячись тій прямо в очі (Руру в очі) вмить його погляд знов запалав життям а Руру набрала повні легені повітря а м’язи напружилися  і ось вона різко присіла хоча присіла це буде не коректно тут  скоріше вона стала в стійку бігуна

• Тінь - *важко розбірливі хрипи* в в-те вте-ча.. я не дозво.. ляти

• Оповідач – Тінь почав швидко наближатися до Руру але та промовила

• Руру – Клюнув *посмішка*

• Оповідач – Руру з неймовірною швидкістю зробила ривок в сторону Тіні, розкривши повністю свої пазурі вона впилася в тіло Тіні й різким рухом відірвала значний шмат його тіла, опинившись за його спиною вона почула падіння  й видихнула з невеличким полегшення але одразу після чого почула сміх із за спини, обернувшись вона побачила як той ривками почав вставати й повертатися до тої, на його обличчі виднілася усмішка а рана почала швидко заростати, нахиливши свою голову той сказав

• Тінь – непогано, господарці така як ти може знадобитися, я ставлю перед тобою вибір
• Руру – Вибір? Стоп ти можеш говорити по нормальному?
• Тінь – ти можеш приєднатися та стати корисною для моєї господарки і лишитися живою або ж  померти тут як і та що була з тими двома демонами, не переживай я і про них не забув, після вирішення проблем  з тобою я відправлюся та вб’ю їх катуючи поки мої вуха на наситяться цією прекрасною симфонією страждань
• Руру – Ні! Ти-ти монстр!

• Оповідач – Тінь взяв Руру рукою за обличчя та наблизив своє обличчя в притул

• Тінь – А хіба ти не монстр? Ти і я… ми обидва монстри, як не заспокоюй себе ти ним завжди будеш і ти з цим нічого не поробиш.. так само як і я.. таким як ми з тобою потрібно триматися разом і тоді ми зможемо досягнути того чого ще ні хто з монстрів по типу нас не робив!
• Руру – Я не така як ти!! І в нас немає нічого спільного від слова зовсім !

• Оповідач – Обличчя Тіні немов стало на кілька тонів темнішим а його посмішка зійшла з його обличчя, він відпустив Руру та тяжко зітхнув

• Тінь – Ех.. мені жаль це чути.. так не хочеться втрачати такий кадр але.. мені доведеться покінчити тебе заради господарки
• Руру – Та хто ця бісова господарка така?

• Оповідач – Тінь став ще в кілька раз масивнішим все його тіло хруснуло а Руру лиш і могла що сказати

• Руру - … Якого біса тут відбувається!? Ви на приколі? *глибокий вдих – видих* пиздець…

• Оповідач – Тінь почав бити по Руру без перестану а та ледь блокувала їх, її лусочки ставали все червонішими  та гарячішими й по обличчю було видно як тій було боляче як не як її лучка починала смажити шкіру під собою

• Руру – Довго я так не протримаюсь треба щось вигадати… але що?   Стривай-но…

• Оповідач - Руру поглянула на свою луску та помітила що може трохи нею рухати й через що в тої з’явилася ідея

• Руру - *в себе в голові*а що якщо я їх відкрию то можливо він об них принаймні поріжеться тим самим я його зможу принаймні не на довго відволікти й зробити контр напад

• Оповідач – Коли Тінь наносив черговий удар Руру то та в свою чергу при підняла свою луску й з під неї не очікуємо для них обох вирвався гарячущій пар який трохи обпалив тіло Тіні

• Тінь – От стерво! *в думках* - схоже я зрозумів як вона тоді вціліла і те чому тоді з неї йшов пар. Скоріш за все її луска поглинає значну частину шкоди й акумулює в тепло й розігріває ним повітря що знаходиться під лускою та випаровує воду з її органзму… В такому випадку… Мені потрібно всьогголиш наносити якомога більше шкода по всій поверхні її тіла до поки вона не перегріється або не зневодиться а вже тоді я зможу її на легку добити а мені лиш доведеться вчасно ухилятися від її парових атак. Дякую тобі фортуно за таку прекрасну іграшку !

• Оповідач – Тінь почав дуже швидко переміщатися довкола Руру й наносити не дуже сильні але неймовірно швидкі удари по всій поверхні її тіла від чого та почала невпинно червоніти та нагріватися до скажених температур й коли Руру при відкрила луску та випустила пар на ділянку яку вона відкрила для того аби охолодитись напав Тінь й зробив відносно глибокий проріз. Руру одразу закрила свою луску але було вже запізно навіть по при закриту луску  з неї сочилася кров але та почала сміятися

• Тінь – Чому ти смієшся? Я  ж тобі наніс доволі глибоку ранку на животі так що тут смішного?
• Руру - *сміється* та так… протсо ти зробив саме те що я хотіла
• Тінь – стривай-но…

• Оповідач – в цю мить Тінь зрозумів що він зробив одну з величезних помилок, зробивши рану звідти почала текти кров та охолоджувати тіло та внутрішні органи Руру через що та зможе витримувати куди більші температури

• В голові Асі

• Ася – Так ! молодчина Руру! Але просто так ти його не виграєш треба щось вигадати але що?
• Розрив свідомостей – * викривлені несмішливі звукт* бажаєш ще сили?
• Ася – Навіщо сила якщо не можеш нею правильно користуватися ! я навіть не знаю чи варто звертатися до неї… вона наша остання надія але наслідки занадто серйозні.. Ні! Я вірю в Руру вона повинна впоратися. Нам пощастило що він не вміє користуватися кристальною магією

• Оповідач – А тим часом на полі бою Руру стояла зневоднена та і калюжа крові під нею вже була доволі значущою , вона важко дихала та трималася за місце з раною а до неї не спішно підходив Тінь

• Тінь - *хлопає руками* ну що я можу сказати вам пані, схоже що фортуна повернулася до вас іншою стороною *невеличка посмішка*
• Руру – Я не порму *тяжко дихає* до поки такий сучий син не помре, і на це я готова життя покласти лиш би ти спустив свого останнього подиха
• Тінь - *зловісно сміється* гарно ляси точиш але настав час для смерті

• Оповідач – Тінь стиснув руку в кулак та почав без перестану дубасити ним по місці не раніше наніс  рану, він гамселив і гамселив до поки з під лусок не потік фонтан крові

• Тінь - *присів* ну що демонесо, тобі лишилося не так багато часу так що я скажу тобі дещо – ти була непоганою іграшкою але дуже шкода що ти так швидко зламалася  побачимось в пеклі сучко

• Оповідач – Тінь встав з колін та почав йти в сторону замку і почав чути як хтось говоре із за спини - *сміється* зламалася? І хто тут з нас зламався?. Таке наглість неймовірно взбісила Тінь через що той розвернувся до лежачої в крові Руру та почав далі гамселити її, він все гамселив і гамселив але в його голові голоса все не як не припиняли лунати. І ось в одну мить він відчув як його руку схопили а за нею і іншу

• Тінь – Якого біса тут відбувається?
• ??? - *сміється* на.. решті.. я вільна…

• Оповідач – Очі Тіні були налякані він відчував що це вже не та демонеса що була. Рухи «???» були доволі різкими і немов… механічні? Тінь миттю спробував відскочити але «???» не відпускала його рук він і подумати не міг що хтось може на стільки важким що він і не може навіть зсунутися з місця

• ??? -  по.. по.. погра… ємо?
• Тінь – по граємо?
• ??? – так

• Оповідач –  «???» почало тіпати а голова повисла й хват ослаб завдяки чому Тінь зміг вирватися з її мертвої хватки

• Тінь – напевно передсмертний момент життя *видихає з полегшенням* але я гадаю краще на неї поглядати про всяк випадок…

• Оповідач – «???» впала та перестала рухатися о після чого тіло почало ставати на половину чорним а на половину білим (по вертикалі) а з голови з’явилися кролячі вушка а її луска перетворилася на міх

• Тінь - *важко видихає* що знов? Та ви знущаєтеся наді мною

• Оповідач – «???» підвелася з землі а її абсолютно порожні очі дивилися на Тінь, над її головою з’явилося шість кристалів чорного та білого кольорів які підлетіли у ввись та утворили бар’єр

• ??? – а тепер можна і гратися
• Тінь – гратися кажеш.. *у себе в голові* - ой щось це мені не подобається.. з кожним перетворенням вона стає сильнішою і в неї з’являються звідкілясь нові сили.. але вона в будь якому випадку чимось розплачується ща неї та має слабкі місця, мені лиш треба знайти їх до того поки вона не встигла дійти до ще якоїсь фази
• ??? – лови

• Оповідач – вона розмістила свої долоні на невеличкій відстані і неподалік від них почав з’являтись кристал у формі октагедрона та розкрутивши його випустила на скаженій швидкості в Тінь від якого тінь ледве ухилився, той кристал полетів далі й зіткнувся з будинком вже померлої Лії після чого той вибухнву і від того не лишилося а ні стін а ні фундаменту лиш велика та глибока яма

• Тінь – неймовірна сила.. як така сила може бути в такому пухнастому тільці?