Глава 85 Зниклі та забуті.

Поки всі розглядали загадкового чоловіка, атлійський старець підійшов до одного з терміналів і щось там натиснув.Термінал запрацював.І не тільки він, але й всі інші.Це стало можливим за допомогою того, що в цій кімнаті енергія не зникала, а навпаки дуже добре збереглася.

На терміналах стало видно різні частини міста.В усьому місті почалося відновлення енергії, з'явилося світло.Місто оживало.На деяких терміналах почала виринати якась інформація і…реклама(як же без неї (￢_￢;) ).Але більш дивовижним стало те, що над містом в ділянці стелі, було штучне світло, яке нагадувало сонце.Хоча воно й мало якесь інше випромінювання(більш жовто-червоного кольору).

Споглядати це було дуже цікаво.

Раптом чоловік, що знаходився в цій кімнаті та був мертвий, встав і почав говорити…У присутніх аж мурахи побігли по шкірі, настільки вони перелякалися такому явищу.

Але вже невдовзі мандрівники виявили, що це була лише голограма, а саме тіло так і залишилося на підлозі.

Оповідь від загадкового чоловіка з минулого:

Ви нарешті прибули.На жаль я так і не встиг вас дочекатися, генерале Кувер.Все пішло не так, як мало.

Після того, як наша остання надія згасла і наші знання почали забуватися нащадками, рішення - зберігати спогади окремо, зазнало поразки, принаймні з мого боку і я цьому ніяк не зміг зарадити.

Спочатку все йшло добре.Ми прибули в ці землі без втрат.Умови були задовільні і ми швидко знайшли місце для нашого таємного форпосту.З нашими безмежними знаннями, будування пройшло без складнощів.Навіть більше, все було занадто добре.

З часом, з інших місць сюди дісталися різні наші нащадки, але на жаль, вони вже не пам’ятали своєї природи і походження.Це сталося, бо дуже багато поколінь змінилося після того, як згасла наша надія і ми покинули нашу останню домівку.Але на щастя, вони переплутали нас з Богами, тому більше лякалися нас, ніж заважали нам.

І знову час продовжив свою ходу.Місцевість почала змінюватися, втім, як і її мешканці.Ми ж продовжували своє тихе існування, оберігаючи наші спогади та знання.Інколи навіть вдавалося доповнити їх(знання).

Але ніщо не буває вічно, ми ж це знаємо краще за всіх.

Під дією енергії малого крео, світло, яке ми провели до стелі, мало негативну дію.Якимось чином воно змінило на генетичному рівні звичайні мікроорганізми, через що виникла якась інфекція.

Спочатку ми не звернули на неї своєї уваги, вважаючи, що за допомогою наших безмежних знань швидко здолаємо її.Але вона почала ставати ще більш небезпечною і швидко поширюватись.

Лікування не діяло.Люди почали помирати.Нарешті ми зрозуміли наше становище.

Дізнавшись через що саме сталася мутація інфекції, я вирішив більш детально дослідити її.Крім того, я наказав вимкнути світло зі стелі, а також при можливості, не потрібне з інших місць форпосту.Також було вирішено побудувати додаткове місце для померлих, оскільки їхні тіла також були носіями інфекції.

Втрати все росли та росли, але при цьому я помітив, що інфекція не діяла на мене.З’явилася надія, що за допомогою цього я зміг би винайти протидію(вакцину) інфекції.

Але на жаль мені це не вдалося втілити в життя.За цей час змінилося багато поколінь, навіть ті хто мав більш схожу з нашою генетикою тілобудову, мали деяку відмінність, знову таки на генетичному рівні, яка не надавала можливості препаратам, виготовлених з мого тіла, їх врятувати.Можливо цьому сприяв клімат цієї тери(не зрозуміло, що саме він цим словом мав на увазі).

(Пояснення від автора:Тера в цьому контексті означає не Землю, а планету.)

Врешті-решт, стан дуже сильно погіршився.Я вирішив, що треба попередити тебе, тому відправив одну групу, ще поки здорових людей, до того місця де мали б бути ви.

Без його, ваша частина буде не здатна відкрити вхід до місця спочинку нашої останньої надії, якщо все-таки настане той день, на який ми стільки чекали.Тому мій друже, тобі доведеться вирушити в цей форпост самотужки.

Мушу додати, що я також виставив вартових біля гори, які будуть пильнувати вхід.А також по цих координатах(на терміналі з’явилось якесь місце, до якого вів якийсь шлях від узбережжя) ти зможеш знайти іншу групу, яка буде мати ключа і подальші інструкції.

З ключем ти швидко і майже безпечно мав би пройти коридори, оскільки ми їх трішки модернізували.Але сподіваюсь ти дотримався інструкцій і тримався подалі від інфекції.Хоча можливо вона і не подіє на тебе, бо ти з першого покоління, тому імунна система сильніша, як і в мене.Все це я розповів першій групі, що відправив до тебе.

Але коли вже ти тут, то і сам це знаєш.

Також повідомляю, що врешті кількість померлих в середині гори досягла свого кінця.І результат…Я поховав кожного.Ліки так і не винайшов.Вакцина виготовлена з моєї крові так і не діяла через швидку мутацію інфекції.Щоб знайти відповідь, у мене пішло багато століть.Мені допомагав він.А саме, його енергія поєднана з моєю кров'ю.

Також думаю ти вже бачив жуків.Спочатку це були звичайні паразити.Вони були невеличкі та безпечні.Їх привабили тіла наших полеглих, а протік рідинної енергії, в поєднані з мутацією інфекції(належать до напису іншою мовою, що мандрівники бачили спочатку входу до гори - трапилася мутація зовнішнього чинника через малий крео), додав змін в їхній будові і функції(стали більші та хижі).

Я декілька разів їх винищував, але вони знову і знову поверталися.На жаль, протік я так і не зміг самостійно зупинити.В цей час я залишився на одинці, в цьому місці, вирішивши чекати на тебе до кінця.

Кувер, сподіваюся, що в тебе, твоїх двох братів і сестри все добре.Я дуже скучив за вами.Маю надію, що вам вдалося втілити в життя задумане і вас не спіткало таке ж лихо що і мене.

Щодо мене не турбуйся, я вже занадто старий.Цей світ не для мене, оскільки в пам’яті моїй ще існує наша велика імперія і наша остання надія.Все інше залишаю на тебе.