Глава 82 Спадок загиблої цивілізації?(Є ще інша назва, але вона буде знизу.)

Мандрівники пройшли величезний позолочений вхід.Шлях, який вів від нього, мав вздовж стіни малюнки, але виготовлені вони були наче з різних коштовних матеріалів(золота, алмазів, нефриту і таке інше…).

За змістом вони були майже такі ж самі, як побачені раніше мандрівниками в першій залі, але куди гарніші та величні, крім того, їх було безліч.

Початок був той же - вигравійований малюнок двох гір-близнюків і землі навкруги, а також як якісь люди прибули до цих земель на човнах.

(Ці люди були куди вищі за звичайних чоловіків і жінок.Мандрівники впізнали в них невідомих померлих, в стародавніх будинках, за їхнім волоссям.Воно було золотисто-блакитного кольору, крім одного чоловіка.

Він мав повністю яскраво-золотисте волосся і був вищий на зріст, навіть більше за інших.Мабуть, він був їхнім лідером, бо було помітно, як ця людина керувала іншими.

Також малюнок добре демонстрував журбу цієї людини.Але яка причина його смутку?Можливо відповідь була в тому, чого саме і звідки вони всі прибули?Невже там щось трапилося, через що вони були змушені вирушити звідти?)

Далі було змальовано те, що вони не бачили раніше.А саме, як ці люди почали заселювати ці землі, а точніше гору і найближчу територію.

Часи минали і місцевість змінювалась.В цих землях почали з’являтися й інші люди, створюючи нові поселення.Але вони не відважувалися заходити на територію прибулих(невідомих) на човнах.

Навіть більше, чогось здавалося, що ті(звичайні люди) схилялись перед ними.При цьому невідомі(люди, що прибули на човнах) майже не контактували з іншими.

І знову час минав.Поселення збільшувалися і переростали в міста.Але невідомі так і залишалися в ізоляції.

Після цього йшов новий вигравійований малюнок на якому було зображено, як в цьому місці(на горі чи краще сказати - в горі) у невідомих людей розпочалась епідемія.Мабуть, це і був химеровірус, який пройшовся Землею у 2019 році.

Ще далі було змальовано, як невідомі зібрали три групи.

Одну вони направили до центру цих земель, з чимось у своїх руках(мабуть, це і був ключ від теперішнього місця перебування мандрівників, який потім знайшов Цінь Ши Хуан-ді).

Друга група залишалася попід горами, вартуючи прохід.

Щодо третьої, то вона була змальована, як група, що вирушила до місця висадки, часів їхнього прибуття до цих земель.Ця група чоловіків і жінок мала знову кудись попрямувати на човнах(можливо туди звідки всі ці невідомі люди і прибули).

Якщо майже відомо, що сталося з двома іншими групами, то з третьою невідомо взагалі нічого.

Перша група - це плем’я Гу.

Друга група - та, що зникла десь з ключем, який потім, все ж таки, було знайдено.

Щодо третьої, то так і не відомо чи дісталися вони човнів, чи ні.Можливо навіть їх погубило море?

Але зрозуміло одне(згідно з дощечками), що деякі відомості про гори-близнюки та їхніх мешканців були знайдені саме в царствах, які раніше існували саме в тій частині земель, куди й вирушили люди з третьої групи.

Далі вигравійовані малюнки закінчувалися і розпочиналася якась нова велетенська зала зі статуями.

Ці статуї були за розмірами, як п’ятиповерховий будинок.Кожен сидів на якомусь постаменті, дуже схожому на трон.

Всього статуй було десятеро.Одним з них був вже раніше бачений чоловік з яскраво-золотистим волоссям.На його одязі був ще один малюнок якогось палацу з велетенським містом, навколо яких була вода(можливо океан).Але чогось споглядаючи його(малюнок), здавалося, що не вистачало якоїсь частини.

За зовнішністю, всі статуї були занадто вже привабливі.Тобто таку красу ніхто і ніколи не бачив у своєму житті.Особливо була приваблива єдина жінка серед цих десятьох.Її красу можна було назвати - божественною.

Також здавалося ніби усі вони кудись і на щось дивилися. Але на що саме?

До речі, матеріал з якого були виготовлені статуї чимось нагадував білий нефрит.Але був міцніший і, відповідно, куди більший ніж хто з присутніх бачив у своєму житті.Навіть в цей час технологія не дійшла до такого, щоб виготовити таке диво.

Крім цих статуй, тут більше нічого не було помітно і це погіршило настрій мандрівників, який і так вже був занадто низький.Вони до останнього сподівалися, що на кінці побачать, щось таке, від чого навіть дух перехопить.Але результат…Ні, звісно, статуї та інші неймовірні та жахливі речі, що раніше потрапили до їхніх очей, були дивовижними, але чи коштують вони тієї ціни, що була виплачена ними.Чи це і був видатний спадок загиблої цивілізації?Де їхнє безсмертя, задля якого сюди вирушив Цінь Ши Хуан-ді разом зі своєю охороною?Для чого тоді вони всі поклали тут своє життя?

Крім того, іншого виходу звідси так і не було знайдено, тому їм доведеться повертатися попереднім шляхом, яким вони і потрапили до сюди.А це може коштувати і решті свого життя.Звідси і такий настрій.

-Не хвилюйтеся,- почав заспокоювати усіх капітан Жу Хай,- з кожної ситуації є…”ТФЮЮ”.

Кожен оглянувся, щоб побачити, що з рота капітана йде кров, а в грудній клітині дірка.Наступної миті капітан Жу Хай повалився на землю, вже не рухаючись.З іншого боку з пістолетом перебував…перебувала Кетрін Лейс.Поряд з нею був таємничий професор Едвард Хард.

-Що ви наробили!- голосно вигукнув один з поліціянтів.Але не встиг він дістати своєї зброї, як наступної миті і його було вбито ззаду.Це зробили…його товариші.Так і інші живі поліціянти долучилися до тих двох вбивць.

-Як же цей капітан набрид,- вимовила з лихою посмішкою Кетрін Лейс.

-Так це ви!- спокійно промовив Волтер.

-Волтере, що це значить?- здивовано запитав професор Теренс Спейсі.

-Я не все розповів про запис лейтенанта Фоксі,- і тоді він швидко повідав те, що сталося в таборі.

-Значить вони мертві,- сумно вимовив Едвард Хард.- Шкода, вони були гарні бійці.

-Не сумуй ти так, знайдеш собі ще нових підлеглих,- заговорила до нього Кетрін Лейс.