Глава 80 Паразити-пожирачі та мешканці зниклої цивілізації.

Незвичність була в тому, що від декількох людей не йшло ніякого сигналу.Не було ні видно їх, ні чутно, ні навіть зрозуміло де саме вони перебували в цю мить.Здавалося ніби хтось спеціально глушив сигнал.

Отже, перемістившись в якесь темне місце, вони продовжили рухатись далі.

На шляху вони побачили, не далеко від кімнати, що перемістила їх до сюди, рештки скелетів в обладунках.

Чому рештки, а не цілі скелети?Бо вони всі були ушкоджені, наче хтось їх кусав і шматував.Один навіть був чогось розрублений мечем.З боку спини у нього щось знаходилось.Але, що саме, військові так і не змогли розпізнати.

Вони ще багато чого бачили, поки не почули якийсь шум - “ЗЧАП”, ”ЗЧАП”, ”ЗЧАП”, а потім…

----

Нарешті в поле зору мандрівників потрапило дещо цікаве.Вони побачили якісь стародавні будівлі, які прилягали до навколишніх стін.

Будівлі були невеличкі, одноповерхневі.Головний матеріал з якого вони були побудовані - якийсь чорний метал.Також враження, яке ці будівлі надавали нашим дослідникам, було наче вони(будівлі) не змайстровані, а вирощенні з цих стін.

Мандрівники виявили в середині ще деякі речі, а точніше - жахливі речі.

По-перше, будівлі просто були заповнені кістяками.Було видно, що раніше це були люди-велетні.Чимось схожі за зовнішністю на людей, але з великою відмінністю.

Відмінним було: великий ріст, товщина кісток(вони були куди товщі ніж у людей).Також форма черепа була трохи змінена(мала більшу досконалість).

Щодо волосся на голові, яке ще і досі збереглося, то воно було золотисте з деяким відтінком блакитного.Одяг на них був незвичайний, оскільки й досі частково зберігся.Золотистого кольору.Матеріал - невідомий, але дуже міцний.

Також оглядаючи ці кістяки та одяг, стало зрозуміло, що вони всі мали ушкодження.Наче їх хтось кусав чи дер.

Хто саме це зробив було невідомо, але сила і міцність його мала бути справді величезною через попередній опис характеристик кісток і міцності одягу(мається на увазі, що щоб роздерти одяг чи кісти треба було докласти просто неймовірних зусиль, не кажучи вже про силу).

Але найгірше, що було виявлене до цього, було те, що на всіх цих будівлях, рештках виявлялося зараження вже відомим вірусом.Невідомо було чи ці люди померли від нього, чи від ушкоджень.

(Звісно до того, як почати розглядати знахідки, прилади показали про небезпеку, тому мандрівники завчасно встигли увімкнути захисне спорядження, таким чином уникаючи зайвих втрат.Стало зрозуміло, коли б сюди прибули б інші експедиції без захисного спорядження, то вони б не мали б жодних шансів.)

Все більше і більше мандрівники дивувалися будівлям.Всіх цікавила думка - яку техніку і матеріали використовували при будівлі їх?Зрівнятися з ними могли хіба що стародавні піраміди.

Ось таким чином і продовжувався огляд цього місця.Волтер же продовжував досліджувати інформацію з чіпа.По ходу цього, у нього все змінювався і змінювався вираз обличчя.Наче він дізнавався щось жахливе і неможливе.І це було вірно.Те що він там побачив…

Представник влади Тревор Спенсер якраз виходив з однієї із будівель.Йому також було цікаво, що там знаходилось, особливо якщо це щось могло б принести йому додаткові здобутки.

Аж раптом він помітив недалеко лейтенанта Вульфа.Було видно з першого погляду, що і лейтенанту дісталося від цього місця.Одяг був подертий.Навіть виявлялася кров.З лівою ногою щось було не те.Наче частина її була відсутня.Також не було видно його обличчя, оскільки він тримався майже в цілковитій темряві.

-Лейтенанте Вульф!- голосно промовив Тревор Спенсер.- Ми хвилювались, що з вами щось сталось,- додав він підходячи до нього.

Представникові полегшало від думки, що з ними буде добре підготовлена військова людина.Додати до цього знайдені будівлі та речі, то можливо ця мандрівка, все ж таки, закінчиться вдало.

Саме в цей час Волтер закричав:

-Не підходьте до нього!

-Чого це?- запитав здивовано представник влади.Але відповіді йому не судилося почути.

Лейтенант Вульф проломив Тревору Спенсеру грудну клітину, після чого легко жбурнув його тіло в бік.Пережити таке, представникові не вдалося.Його життя обірвалося миттєво.

Тільки тепер стало помітно, що обличчя лейтенанта також було пошматоване.Його очі були пусті.Тіло рухалося наче самостійно.

-Що це з ним?- зі страхом в голосі, хтось з присутніх запитав.Але відповів лише Волтер:

-Це він поранив лейтенанта Фоксі.Його треба зупинити, інакше він вб’є і всіх нас.

-Але як?- спитав капітан Жу Хай.

-Ми маємо вбити його,- коротко підсумував Волтер.

-Цього не можна робити, він же людина,- звернулася налякана Ліза.- Ми не можемо так поступити.

-Можливо є якийсь інший спосіб?- промовив вагаючись Теренс Спейсі.

Але в цю ж мить лейтенант Вульф знову напав на них.І після того, як вже з’явилася ще одна втрата(загинув ще один поліціант-охоронець), тільки тоді всі переконалися, що іншого виходу нема.

Але навіть так, знешкодити його не вдавалося.Поліціанти, на чолі з капітаном Жу Хаєм, влучили в нього декілька разів зі своєї зброї.Результат - кожен раз після влучання, він знову і знову підіймався та нападав.І лише через те, що одна з його кінцівок була ушкоджена, а через деякий час і інша, лейтенант Вульф рухався дуже повільно, що і дало змогу всім присутнім уникати небезпеки, коли він нападав.

Врешті-решт, їм вдалося його зупинити влучним пострілом в голову.

-Я ж вам раніше казав, що тут існують зомбі,- пояснив це професор Адам Мак.

----

На відео зі спогадів було продемонстровано, як далі військові на пару хвилин розділилися, блукаючи цим місцем.А саме, лейтенант Вульф наче щось почув - “ЗЧАП”, ”ЗЧАП”, ”ЗЧАП” і вирушив туди перевірити, поки Фоксі продовжувала досліджувала тут.Він був переконаний, що справиться з будь-якою ситуацією.

Згідно з відео, пройшло декілька хвилин, як Фоксі почула постріли.Вона вирушила на ці звуки.