Глава 79 Спогади.

Військові мали спеціальний пристрій Соу-0.207.

Його головні функції були - підтримання зв’язку між офіцерами(включно з голографічним зображенням) і підвищення звучності голосу, запис навколишніх подій, а також інші функції.

Крім того, він був дуже маленький, тому його було майже не помітно.Прищеплювався на комірець.Мав чіп пам’яті, який можна було вийняти зі зворотного боку.

Саме його зараз і тримав Волтер.

Щоб переглянути його, треба було вставити в такий же пристрій(Соу-0.207) чи будь-який інший, що мав функцію зчитування інформації.Звісно при цьому, той хто хотів зчитати чи переглянути цю інформацію, мав би мати доступ до неї.

До армійського чіпа треба було мати спеціальний доступ.

Щодо Волтера, то він його мав.Це було через те, що так захотіла і дозволила лейтенант Фоксі, чи він і так його мав, поки це було не відомо.

Отже, поки всі йшли цим темним, моторошним місцем, Волтер дістав непомітно один прилад, який чимось нагадував ручний годинник.

Він мав назву - Вотч-нейронікс-57.Одягаючи його на руку, користувач під’єднувався до електронної хмари(мікрокомп’ютера).Керувати ним можна було навіть подумки чи за допомогою голограми вводу.

В першому випадку ніхто сторонній не міг побачити активацію приладу, а також те, що він демонстрував.Ось і зараз Волтер таємно його увімкнув і розпочав перегляд.

----

Минулі події:

-Мені і досі не віриться, що ми не тільки бачили, а й були з видатним Феніксом,- промовила жінка(лейтенант Фоксі).

-Так.Але будь спокійнішою.Не зганьби нас,- відповів їй чоловік(лейтенант Вульф).- Він видатний через свій професіоналізм.І ми маємо продемонструвати йому свій, щоб не зганьбитися.Інакше полковник нам не пробачить.

-До речі, тобі не здалося, що полковник товаришує з Феніксом?

-Можливо.Чутки про Фенікса ходять різні.Він коли служив, виконував різні завдання.Інколи навіть такі неможливі, що за них ніхто не хотів братися.А починав як звичайний кадет.

Але щось ми відійшли від теми.

Нам відомо, що серед нас є зрадники.Тому маємо їх визначити.Будемо спостерігати поки, як і було домовлено, за допомогою пристрою відстежування-Від-45.Коли вони проявлять себе чи хтось потрапить до небезпеки, то тоді в гру вступаємо ми.До цього часу треба бути непомітними та тихими.

-Ти вважаєш, що серед залишених поліціянтів є зрадники?

-Так.Тому ти маєш непомітно вийти з намету і прослідкувати за ними.Я ж залишуся тут і буду чекати на їхні подальші дії.

-Добре.Тоді я вирушаю,- повідомила жінка і відразу вислизнула з намету.Вона була фахівцем в маскуванні й тихому пересуванні, тому їй вдалося виконати ці дії непомітно і дуже швидко.

----

Мандрівники пробиралися все далі і далі.Це велетенське місце мало декілька розгалужень і перешкод, через що і видимість подальшого шляху ускладнювалась.А додаючи до цього погане освітлення, ймовірність пасток і інших небезпек, то ситуація і зовсім ставала гірше нікуди.

Хью помітив, що Волтер якось дивно рухався.Він був трохи уповільнений.Наче в цю мить його щось хвилювало і він розмірковував над цим.

-Щось сталося?- запитав він у друга.

-Відчепися і не турбуй мене,- коротко і жорстко відповів Волтер.Але Хью звик до такого.Він знав, що коли його друг так говорить, то той над чимось напружено розмірковує чи готується до чогось небезпечного.Тому його краще не турбувати.

Хью, слідуючи за Волтером, став більш напружений, очікуючи на несподівану небезпеку.

----

Минулі події:

Коли лейтенант Фоксі підійшла до вогнища, біля якого начебто відпочивали поліціянти, то помітила, що вони всі були мертві.

Роздивляючись навколо, вона виявила пусті миски та незвичайний колір шкіри померлих.Висновок - їх отруїли.

Лейтенант зрозуміла, що злочинці почали діяти.Вона негайно вирушила до Вульфа.

Тим часом:

До лейтенанта Вульфа підійшов поліціянт на ім’я - Том.

-Лейтенанте, тут прохолодно, особливо ввечері та вночі, тому ми приготували суп, щоб зігрітися.Вам і лейтенанту Фоксі теж залишили,- запропонував поліціянт з посмішкою.- Можу запевнити, що ви такого у своєму житті ще не куштували.Його смак просто - бравісимо.Тому пригощайтеся поки він не охолов.До речі, де лейтенант Фоксі?

-Лейтенант Фоксі відпочиває в іншому наметі, тому прохання - не турбувати її.Щодо супу, то дякую, але я не хочу,- холодно відповів Вульф.

-Та чого ви?Хоч трохи скуштуйте,- з невеликим сумом промовив Томас.- Ми спеціально приготували для вас, щоб вшанувати та подякувати за вашу службу.

Лейтенант Вульф був досвідченим воякою, тому переконати його в чомусь було дуже важко.Крім того, у ЗФЗЦ(Зоряний Флот Земної Цивілізації) їх навчали не харчуватися сторонньою їжею, щоб уникнути будь-яких небезпечних ситуацій.

Але була ще і третя причина.Лейтенант помітив, що цей поліціянт був якийсь дивний.Від нього линуло відчуття вдаваної турботи, а його очі видавали лихе.

-Хочеш, щоб я скуштував?Що ж, добре.

-Ви не пошкод…- не встиг закінчити речення поліціянт, як був схоплений однією з рук лейтенанта, а іншою до нього наближалася ложка з супом.

Том знав, що саме було в супі.Адже саме йому і Майку було доручено прибрати зайвих свідків, включно із військовими.Тому він не міг дозволити собі скуштувати цей суп(протиотрути до нього не було).

В наступну мить трапилося таке:Вульф помітив, що поліціянт почав витягати ножа.При цьому він намагався зробити це непомітно.

Якби це був звичайний поліціянт чи військовий, то йому це вдалося б.Але, щоб ви розуміли, звання лейтенанта у ЗФЗЦ не так легко давалось.Для цього треба було пройти таке, що навіть словами не змалювати.Тому помітити, що хотів зробити поліціянт для лейтенанта Вульфа не мало складнощів.

Спочатку він звісно просто хотів налякати цього поліціянта, примусово нагодувавши цим супом і промовивши - щоб більше ні він, ні інші поліціянти не турбували військових(його і Фоксі).Але результат перевершив усі сподівання.