Глава 77 Привиди минулого.

-Що ж з ними усіма сталося?- запитав представник уряду.- Я більше не можу підтримувати цю мандрівку.Ми маємо повертатися!- знервовано додав він.

-Ви праві,- промовив професор Теренс Спейсі.- Але, як звідси безпечно вийти?

-Шлях повернення може бути ще небезпечнішим.Зараз ми дуже близько до розкриття таємниці цього місця,- зненацька до розмови долучилася Кетрін Лейс.В цю мить, вона аж світилася від хоробрості, хоча раніше проявляла переляк.Мабуть, це місце справді змінює людей.

І поки вони вирішували, що робити далі, Хью підійшов до одного з механізмів.Одна приказка правильно розповідає:”Цікавій Варварі на базарі ніс відірвали.”Але, на жаль, Хью про неї не відав, і ненароком натиснув на щось.

Механізм почав виробляти якийсь потужний звук - БЖЖ - БЖЖ - БЖЖ.

-Що ти наробив?- накричав на нього Теренс Спейсі.

-Ну все!Нам триндець!- додав Адам Мак.- Зараз звідусіль розпочнуться постріли отруйними дротиками чи ще чимось.Сто відсотків, мій зад буде першою мішенню.Інші, вишуковуйтеся в чергу.Дістанеться усім,- спокійно підсумував він.

Професор Адам Мак вже встиг звикнути до різних “неприємностей” від цього Чорного Кота.Не залишилося вже нічого, що могло ще здивувати чи вразити його.

Виникало питання, лише коли саме це станеться.

Тікати чи ховатися не було сенсу.Якимось чином ці “дротики”, чи якісь інші небезпечні речі, опинялися самонавідними.При цьому ціллю був би лише він.По іншому ж не буває…Це як з блискавкою.Коли навіть і сховатися від неї, то при появі цієї “невдачі”, вона все ж таки його(Адама Мака) знайде і влучить йому в…хм-хм…в одне місце.Потім він пролежить декілька днів в лікарні, а на виході з неї вона знову влучить в нього.Карма…

Але повернемося до невідомого механізму.Як вже раніше розповідалося, він почав виробляти дивний звук.А через деякий час з’явилися вони…привиди.

Хоча доцільніше їх треба було називати не привидами, а залишковими образами.

Це були воїни з імператорської охорони Цінь Ши Хуан-ді, разом з самим імператором.Хоча йому було за п'ятдесят, він добре виглядав.Високий, стрункий, з гарними рисами, від нього так і линуло відчуття величі.Але саме в цей момент на його обличчі відбивалося занепокоєння.

Щодо його воїнів, то вони оточили свого імператора, готові в будь-яку мить захистити його від несподіваної небезпеки.Адже в цьому місці могло бути все, що завгодно.

Також біля одного боку стіни перебували поранені, які саме в цю мить відпочивали.

Крім того, дивно було те, що всіх їх було чутно, а саме - як вони балакали між собою:

-Це всі хто залишився?- спитав імператор, оглядаючи присутніх.

-Так, Ваше Величносте,- відповів один з охоронців.- Також є ще десять осіб, яких ми відправили далі, для перевірки подальшого шляху,- промовив він, вказуючи при цьому в якийсь напрямок.- Але поки ніхто з них не повернувся.

-Бао Дзі(єдиний учень вченого(вчителя і радника імператора))?

-На жаль, ні, Володарю.Його ніхто не бачив.Мабуть, він, як і більшість охорони, не зміг пройти до сюди.

-Це дуже погано.Вчитель доручив мені Бао Дзі, але я не зміг виконати його останнє прохання.Потім маємо знайти бодай його тіло,- з сумом в голосі, промовив імператор.- Всі тіла - хоробрих мужів Нашої Великої Імперії,- додав він.- До речі, що з пораненими?

-Кожен з них готовий слідувати за вами і надалі.Хоча деякі дивно себе відчувають.

-Чого?- здивовано запитав імператор.

-Вони не мають поранень чи якихось ушкоджень, але їхній загальний стан погіршується.

-Як саме?

-Збільшується температура, з'явився кашель і задишка, а також наростає загальна слабкість.Також почали зникати деякі відчуття.

-Що могло це спричинити?

-Поки невідомо.Це місце дуже дивне і має різні жахливі речі.Але всі воїни, включно з пораненими, кажуть, що витримають подальший шлях,- промовивши це, охоронець, що розмовляв з імператором, оглянувся на поранених.

На деякий час запанувала тиша.Було видно, що цей воїн був чогось розгублений.

-Що сталося?- спокійно спитав імператор, помітивши стан підлеглого.

-Там було чотирнадцять поранених,- швидко відповів той.

-Так, і що?- здивувався Цінь Ши Хуан-ді.

-Тепер їх восьмеро,- відповів з переляком воїн.

Цінь Ши Хуан-ді негайно оглянувся на поранених, щоб переконатися в словах підлеглого.

В той самий час, за всім цим спостерігали наші мандрівники, які до цього також не приділяли великої уваги пораненим.Їм був більш цікавий видатний імператор - Цінь Ши Хуан-ді.Але після слів імператорського охоронця і їм стало моторошно.Ніхто з них також не помітив, що сталося зі зниклими.

Через мить ще декілька осіб зникло…і ще…Зникнення продовжувалися.

Ні імператор, ні його охоронці не бачили, що саме з ними відбувалося.Навіть наші мандрівники цього не помічали.Їхні зображення просто зникали без будь-якого пояснення.

Зненацька імператорські охоронці начебто щось помітили.Імператор теж.Воїни захищаючи Цінь Ши Хуан-ді, дістали свої мечі й почали відходити в бік, куди раніше пішли десятеро побратимів для розвідки.Але їхнє зникнення і далі продовжувалося.

І ось, всі залишкові образи і взагалі зовсім зникли.

-Що сталося?- запитав переляканий Тревор Спенсер. Як йому хотілося вже покинути це жахливе місце.

Атлійці?Інші мандрівники?Йому не було більше ніякого діла до них.Навіть якби його б і звільнили б, і більше він ніколи б не зміг би бути представником верховної влади, то у нього бодай залишилося б його дорогоцінне життя.

Спитаєте навіщо він взагалі вирушив в це місце?Бо допомогти такій великій расі, як-Атла, давало йому спроможність піднятися ще вище на верхівці влади.Тому він - Тревор Спенсер, один з найвпливовіших людей на Землі, який мав сильні зв’язки, не міг залишитися осторонь і не скористатися таким шансом.

Йому довелося, знову таки, залучити всі ресурси, щоб зайняти це місце.Але тепер…Він навіть і не знав, чи вийде взагалі звідси.