Глава 76 Продовження загадкових вбивств чи небезпека росте.

Але для групи Волтера неприємні сюрпризи на цьому так і не закінчувалися.

Вони знайшли ще одну кімнату, яка переміщалася між поверхами(механізм праці кімнат був вже доведений).

Але крім неї, група виявила ще дещо.А саме - ще три тіла.

Два належали поліціантам-охоронцям, а третє - атлійцю.

Також було таке враження, ніби вони билися між собою і в результаті повбивали один одного.

Але чому?Невже саме вони були тими вбивцями, яких остерігався Волтер.

Крім того, атлійські дівчата також не могли зрозуміти, як саме могли вбити їхню людину, оскільки він був дуже добре підготовлений, не кажучи про його силу.Тому звичайні поліціянти були не рівні йому.

Оглядаючи його тіло, було виявлено поранення в ділянці спини.Тобто, хтось зміг підійти йому ззаду і поранити його, що надало можливість іншим вбивцям виконати свою працю.

Але ж це було не можливо!?Якщо звісно, ця людина вже не була за його спиною.Людина, яку він не підозрював в такому підступі…

Друге питання - скільки взагалі було вбивць.

Інші люди в групі почали також здогадуватися, що тут діється, але в голос поки відмовлялися промовляти.

Особливо пригнічувало те, що до цього могли докласти руку поліціянти, які мали б їх захищати.

----

Група Волтера після своєї жахливо знахідки, виявила, що знову потрапила на новий поверх.Їм не залишалося нічого іншого, як продовжити подорож по ньому.

Але виникали такі питання:

Чи не будуть становити небезпеки інші люди з їхньої експедиції, що також десь тут блукали?А також, що з ними таке трапилося, раз вони почали робити такі жахливі речі?Чи може в цьому місці щось на них таким чином вплинуло?

Відповіді поки, на жаль, не було, а продовжувати подорож треба.

На щастя, подальший шлях пройшов без ускладнень.Більше вони не знаходили пасток, як і тіл.Так вони і дійшли до ще однієї великої зали.

Видимість була погана.В повітрі був туман і якийсь гнітючий запах.Зі стелі стирчали якісь ланцюги.

При ретельному розглядані, вони також помітили біля стін якісь механізми.Але що це за механізми і яку функцію вони виконували, поки було невідомо.Їх була велика кількість.

Слід додати, що ця зала мала відмінність від інших.Вона мала більші розміри, а також великі перегородки, які утворювали собою лабіринт.

Зненацька всі почули:”Допоможіть!”…”Допоможіть!”…”Допоможіть!”…

Крик відчаю, який вражав навіть душу, линув від однієї і тієї ж людини.Невідомо, що саме йому в цю мить загрожувало, але небезпека була реальною.

Волтер разом з іншими побіг на крик.Їм було страшно, але вони не могли залишити когось в біді.Адже вони всі разом прибули в це місце, пройшовши безліч перешкод і небезпек, ділячись різними думками та речами.

Через хвилину крик замовк.Не залишилося жодного шуму.

Ніхто не хотів навіть припускати, що могло статися з цією людиною.

Щодо того, чи розпізнав хтось з них голос тієї людини, то відповідь - ні.Чому?

Бо зала і перегородки створювали відлуння, яке линуло звідусіль.

-Де ви?!!!- зненацька дуже голосно закричав Томас Свівт.Але відповіді так і не було.

----

Група Волтера невдовзі дісталася одного місця.

Там вони побачили декілька людей, а саме іншу групу, яка була змушена вирушити іншим шляхом.

Біля них лежало бездиханне тіло, яке належало Джонатану Айзу.Так, саме професору Волтера Файєра.

Щодо іншої групи, то це була група - Теренса Спейсі.Вони дісталися до сюди майже без втрат.Але, на жаль, втрати все-таки серед них були.А саме, загинуло двоє поліціянтів.

-Дідусь!- вигукнула і відразу побігла Ліза до професора Теренса Спейсі.

-Що тут сталося?- спитав Адам Мак, який більш спокійно продовжував мислити, на відмінно від зраділої Лізи.

-Ми й самі не знаємо,- відповів капітан поліції Жу Хай.- Ми почули крик про допомогу і поспішили на його звучання.Коли прибули, то побачили професора Джонатана Айза вже...

-Не видно жодних поранень на тілі.Невідомо, як саме він помер,- зробив висновок один з поліціянтів.Було видно, що він був спеціалістом у сфері криміналістики, та добре розумівся у своїй справі.Але навіть так, він не розумів, що могло вбити Джонатана Айза.

Але була людина, що вже дізналася про причину загибелі професора.

Вона була така ж сама, що і містера Лінь Гу.Волтер був впевнений в цьому на сто відсотків.

Джонатану було нанесено культиватором внутрішнє ушкодження(внутрішні органи отримали смертельне поранення).Тому і видимих ознак не було.І якби Волтер не бачив тіло містера Лінь Гу, то він ніколи б не визначив би причину загибелі професора.

Знову виникало питання, хто був вбивцею?

-Що сталося?- зненацька пролунало запитання і всі побачили ще одну групу.В цій групі були:Кетрін Лейс, Едвард Хард і шестеро поліціантів-охоронців.- Ні!Джонатане!Як це сталося?- стурбовано і перелякано вигукнула вона.

-Ви хіба не були з ним?- спитав першим Томас Свівт.Він як і більшість присутніх бачив, як Джонатан Айз вирушав саме з цією групою, втім як і містер Лінь Гу разом з двома атлійцями й групою мисливців, яких виявили мертвими.

Волтер також роздумував над чимось.

-Так, ми були в одній групі з професором,- почав пояснювати один з поліціантів, які прибули сюди з Кетрін Лейс і Едвардом Хардом,- але потім розділилися.

Ми потрапили до якоїсь пастки, яка перенесла нас до сюди.Потім дуже довго блукали різними коридорами.

Щодо професора Джонатана Айза, то останнього разу, коли ми бачили його, він був з містером Лінь Гу, групою мисливців, атлійцями та двома нашими співробітниками.

Тому вважаю, що треба їх знайти і розпитати що сталося.Можливо саме вони будуть знати відповідь щодо професора…- закінчив він.

-На жаль, вони вже нічого не зможуть розповісти,- промовив Адам Мак.- Вони всі мертві.

Тоді він і розповів про побачене.Всі присутні були вражені після почутого.