Глава 71 Активація пасток.

Поки всі обстежували цю залу, один з поліціантів випадково наступив на частину підлоги, яка трохи опустилася.Але він навіть не встиг у когось з присутніх спитати, що це таке, оскільки зненацька всі почули якісь звуки -”Клац”,”Клац”,”Клац”.
Здавалося ніби він йде звідусіль.
Звук тривав декілька секунд і припинився.
Спочатку всі були дуже напруженими, бо не знали чого очікувати.
Таким чином пройшло декілька хвилин і нічого не відбулося, всі почали розслаблятися і знову продовжувати оглядати залу.
Щодо того поліціянта, то після пережитого страху він забув чи не захотів повідомляти про його знахідку.Він лише підійшов ближче до однієї людини з експедиції, прямуючи поряд з нею, мабуть, щоб більше так не помилитися.
Але було дещо, чого вони не помітили.А саме, декілька статуй почали…ворушитися.
Спочатку це було майже не помітно, але потім наші мандрівники почали відчувати, що щось не те.
І ось статуї почали рухатися наче живі істоти, включно зі звучанням живих істот.Правда поки вони ще рухалися повільно.
Тоді дехто з мандрівників і почав розуміти звідки у деяких статуй були пошкодження від мечей та куль, не кажучи про те, що їх тепер очікує.Прохолодний вітерець пройшов по їхнім спинам.
-Швидко забираємося звідси,- промовив професор Теренс Спейсі.
-Але куди саме?- хтось з присутніх запитав.
-Зараз це не має значення.Лише б поодаль від цих статуй чи істот, навіть і не знаю що це таке,- відповів наляканий професор.
І його можна було зрозуміти.Статуї починали все швидше і швидше рухатися, наче, знову таки, живі істоти.
На жаль де що професор Теренс Спейсі не врахував.А саме те, що коли статуї почали рухатися, то кожен в цей момент розглядав залу з різної локації.Тому зібратися усі просто не мали змоги.Виникла не дуже добра ситуація.
З одного боку були:професор Теренс Спейсі, декілька поліціантів разом з капітаном Жу Хаєм, атлійський старець разом з ще одним атлійським чоловіком, представник влади Тревор Спенсер.
З другого боку був: містер Лінь Гу, професори Едвард Хард, Кетрін Лейс і Джонатан Айз, інші поліціанти в кількості вісьмох осіб, всі мисливці за старовиною, двоє атлійців.
І нарешті з третього боку залишилися:професор Адам Мак, Ліза Шейр, Хью Лайт, Волтер Файєр, Томас Свівт, дві атлійські дівчини.
Статуї почали демонструвати ворожість.
Деякі поліціянти намагалися знищити їх за допомогою сучасної зброї, куди входила й енергетична зброя(бластери та навіть гранати).Але навіть так була занадто маленька шкода для цих статуй.
Це вірогідно сталося через матеріал з якого вони були зроблені(був занадто міцний), чи можливо через спосіб їх виготовлення(був дивовижний і досі невідомий).
Двоє поліціянтів загинуло в битві з цими статуями-істотами.При цьому їхня загибель справді була страшною, оскільки істоти їх повністю роздерли.
Не було часу на роздуми й три групи, які таким чином виникли, побігли в найближчі проходи, сподіваючись таким чином втекти від небезпеки, яка насувалася до них все ближче і ближче.

----

Група Волтера тікала через якийсь прохід в невідомому напрямку, звірі-статуї наздоганяли їх.

Аж раптом наші мандрівники побачили ще одну пастку.

Точніше вона вже раніше була активована.

Спитаєте як це стало зрозуміло?

Бо залізні шпики, які йшли від стіни та підлоги, стирчали звідусіль.А на них були нанизані скелети імператорської охорони.

Стало зрозуміло по розташуванню скелетів і вже раніше бачених решток в головній залі, що скоріше за все вони також в минулому тікали від цих істот, але по необережності втрапили до цієї пастки.

Щоб пройти ці шпики, треба було дуже обережно прослизнути в невеликих місцях між ними.А це було дуже важко, включно через те, що вони були дуже гострі.

-Хью йди першим і знайди більш безпечний шлях, разом з тим, веди далі інших,- промовив зненацька Волтер, очі якого світилися сильною рішучістю.

-А ти?- запитав Хью.

-Буду намагатися бодай трохи їх затримати.

Хью хотів щось сказати Волтерові, але той вже побіг до істот.

----

Тим часом у групи професора Теренса Спейсі також були неприємності.

Попереду виявилося провалля, оскільки частина підлоги зникла.

Можна було помітити, що це сталося через сильний вибух.Дивно як прохід взагалі не рухнув.

Але капітан Жу Хай швидко знайшов вихід.

Він зняв зі спини свій мішок, в якому носив всі свої речі, і дістав з нього спеціальний прилад.

За допомогою цього приладу, він зміг вистрілити мотузкою, яка автоматично закріпилася на іншому боці.Інший кінець капітан негайно закріпив на цій стороні, вбивши її в підлогу.Після чого наказав всім по черзі перелізти, поки він та інші поліціанти намагалися б затримати істот.

І їм вдалося це виконати.Останнім переліз капітан.

Але все це коштувало життя одного сміливого поліціянта-охоронця.Істоти ж не змогли перетнути провалля.

Цій групі не залишалося нічого іншого, як рухатися далі, сподіваючись що більше не буде таких пасток.

Через деякий час вони дісталися кінця дороги.

Там вони побачили дуже, дуже величезні двері, від яких йшов яскравий блиск.

Стало зрозуміло, що частина матеріалу, з якого вони були виготовлені, було-золото, нефрит і щось ще.Але більш точний склад поки не можна було встановити.

Про їхню міцність і говорити не слід.

Посередині цих дверей був величезний отвір.Було видно, що він виник внаслідок навіть не одного, а декількох вибухів.

Мабуть, це зробили ті ж люди, хто і підірвав раніше підлогу.

Щодо того, чого саме було декілька вибухів, то відповідь можна було знайти побачивши рештки дверей в ділянці отвору.

Двері мали декілька шарів, тому один вибух і не міг їх зруйнувати.

Пройшовши через отвір, група професора Теренса Спейсі побачила темне пустище, яке йшло донизу, де навіть долу не було видно і не зрозуміло було, чи взагалі він є.