Глава 68 Вплив часу.

Поліціанти йшли попереду і позаду, інші рухалися посередині, крім професорів Адама Мака і Теренса Спейсі, які разом з капітаном Жу Хаєм вели інших.Також недалеко від них перебували мисливці за старовиною, оскільки мали досвід в таких місцях, особливо з пастками, що могли тут бути.

Коридор як і раніше був дуже величезний, навіть його кінця було не видно.

Наші мандрівники з обережністю рухалися уперед.Аж ось один з мисливців зупинив всіх.

-Що сталося,- запитав представник влади Тревор Спенсер.

-Погляньте туди,- вказав мисливець в одне місце на підлозі.

Кожен з цікавістю подивилися туди.Але через деякий час майже всім стало зле.

На підлозі лежали рештки, які колись належали, чи краще сказати, були колись людьми.Щось їх покремсало на дрібні рештки, включно з їхніми обладунками.

По обладунках стало зрозуміло, що це колись були імператорські охоронці Цінь Ши Хуан-ді.

Виникало питання, що саме могло таке зробити з імператорською охороною?У всіх по шкірі наче мурахи пробігли при думці, що і з ними могло таке трапитися.

-Що будемо робити?- спитав Тревор Спенсер.

-Треба забиратися звідси.Тут занадто небезпечно.Ми не можемо наражати на небезпеку наших атлійських гостей,- промовив дуже наляканий Джонатан.Його страх був настільки великий, що навіть його ноги підкошувалися.

-Ми занадто далеко вже зайшли, щоб повертатися,- промовив Хью.- Крім того, професоре, наші гості й самі хочуть дослідити це місце, та і вихід невідомо де,- відповів він Джонатану Айзу з нотою зневаги.Хью дуже сильно не полюбляв цього професора за його боягузтво і пиху.

Коли Джонатан хотів його облаяти за те, що той сміє втручатися в розмову “керівництва”, його перебив професор Теренс Спейсі.

-Годі вам,- суворо промовив він.- Краще дайте окуляри-ОДП.

-Ви гадаєте, що вони можуть просканувати цю місцевість?- здивовано запитав капітан Жу Хай.

-Може бути,- коротко відповів той.

Через деякий час було виявлено таке, що навіть словами не змалювати.

Теренс Спейсі просканувавши місцевість окулярами-ОДП, виявив дві речі:по-перше, окуляри все-таки діяли;по-друге, поки він сканував місцевість, то побачив через що померли імператорські охоронці.

Причина була несподіваною.

З різних боків стіни була начеплена сітка.Вона була настільки тонкою, що навіть не можливо було побачити її без спеціального приладдя.

Хоча можливо її невидимості сприяв ще якийсь фактор.До нього також входив і матеріал з якого вона була виготовлена, оскільки він був незвичайним.

Щодо міцності, то тут і говорити нема чого, бо час не мав жодного впливу на неї.

Також наші мандрівники ніколи не бачили таке, включаючи мисливців за старовиною і вчених.Хоча по обличчю старця-атлійця було видно, що він о чімось замислився.Питання, о чім саме?Він промовив:

-Не наближайтеся до неї.Наскільки я бачу, це дуже міцна і небезпечна річ.Може легко розрізати будь-що.Ці люди є доказом цього.Мабуть, вони не помітили її та пройшли через неї.Результат, мабуть, настав через пару секунд.

Лізу, Кетрін, Джонатана, Томаса і навіть декого з поліціантів знудило.Інші зблідли.

-Що тоді нам робити?- спитав представник влади Тревор Спенсер.

-Наскільки я бачу, можна вистрілити в ці місця, після чого вона впаде і втратить свою небезпечну властивість,- промовив старець, показуючи пальцем в деякі місця на стіні.

-Ви вже таке бачили?- здивовано запитав Теренс Спейсі.

-Не можу сказати.Не пам’ятаю,- загадково відповів той.

Через декілька хвилин робота була виконана.На щастя зброя була ефективною і слова старця підтвердилися.Сітка після того, як була від’єднана, більше не загрожувала нашим сміливцям.Але проходячи повз неї, мандрівники не могли вгамувати свого страху, споглядаючи на цю жахливу річ чи роздумуючи про те, що ще десь тут можуть бути приховані такі небезпеки, а можливо і гірші.

Поки вони йшли цим місцем трапилася ще одна несподіванка.

Один прохід зник, інший з’явився, втім як і зник прохід з якого вони потрапили до сюди.Трапилося це через те, що стіни пересунулися.

Це дуже нагадало прочитані ними раніше знайдені записи.По запису вони згадали, як описувалося про пастку зі зникаючою підлогою, на дні якої знаходилися небезпечні шпичаки.

Але їм щастило, поки що цієї чи якоїсь іншої пастки не було виявлено, хоча у всіх, через те, що такі ж пастки могли з’явитися будь-якої миті, підвищився тиск і напруженість.

Цікаво те, що вони знову знайшли такий же малюнок, як і в приміщенні з якого вони вийшли до сюди.А саме, малюнок двох гір.І найцікавіше, що на ньому також було невелике випинання.

Дехто почав підозрювати, що це випинання непросте.Але все-таки, чіпати його не відважився ніхто, бо це могло активувати якусь пастку.

Отже, в них не було вибору і їм довелося обережно пересуватися по новому коридору-проходу.

На щастя просуваючись ним далі, пастки так і не були виявлені.Також втрат серед наших сміливців поки не спостерігалось.Можливо подорож пройде безпечною,- сподівався кожен із них.

І ось вони дісталися до якоїсь величезної зали.