Глава 62 Дивне місце, яке виникло за сторонньої допомоги.

-А я тобі знову таки кажу, що ти маєш залишитися тут і зачекати нас.Ми перевіримо це місце, а потім вже і ти зможеш його розглянути,- голосно промовив професор Теренс Спейсі свої внучці.Річ в тому, що всі погодилися на продовження подорожі, включно з Лізой Шейр - внучкою професора Теренса Спейсі.Але він не міг цього дозволити.

-Ми ж з тобою про це вже балакали.Я розумію весь ризик і готова до нього.Крім того, я не можу відпустити тебе самого,- хоробро промовила Ліза.

-Я буду не один.Також я обіцяв твоїм батькам подбати про твою безпеку.Тому дуже прошу тебе, залишайся в таборі.

-Ні, ні й ще раз, ні.Ти мені все життя розповідав, що археологія це не тільки сидіння на одному місці, а й подорожування по різним місцям, наражання себе на різні небезпеки.Тому я піду з вами, не дивлячись на те погоджуєшся ти чи ні.

Врешті-решт, професору довелося прийняти те, що його внучка піде з ними в це невідоме і жахливе місце.Але йому доведеться пильно наглядати за нею.

Також було вирішено, що в таборі залишиться дванадцять осіб:десять поліціянтів і двоє військових.

Для чого це було зроблено?

Річ в тому, що у військових опинилося спеціальне обладнання(назва-Від-45), яке могло діяти навіть через перешкоди, які йшли з середини гори.Інші передавачі не діяли.Але була і добра новина - інші прилади, такі як: захисні пристрої, окуляри-ОДП і так далі, могли без перешкод працювати в середині.

Щодо того, як їх пронести через воду, то це було дуже просте питання.Всі вони були водостійкими.Навіть речі наших мандрівників мали функцію миттєвого висушування.

Отже, якби військові побачили, що хтось з наших сміливців потрапив би до якоїсь небезпеки, то, по-перше, вони б рушили йому на допомогу(користуючись своїм обладнанням вони б приблизно знали б де знаходилася б ця людина).

По-друге, вони б відіслали б когось з поліціантів назад до найближчого міста, щоб повідомити уряд про теперішнє їхнє місце перебування і ситуацію яка склалася б на той час.

Також була врахована вірогідність можливості виникнення зіткнення з непрошеними гостями, а саме з тими, що вже намагалися зупинити мандрівників в лікарні.Тоді б з ними мали б справу військові та залишені поліціанти.

Звісно дехто з експедиції був проти того, щоб військові залишалися в таборі, а не з ними, аргументуючи, що з військовими їм буде більш безпечніше.Більше за це виступали блідий професор Джонатан Айз, професор Кетрін Лейс, і, як не дивно, професор Едвард Хард.Але більшість все-таки погодилась на залишені військових.

Отже, розпочалася остаточна підготовка.Спочатку наші друзі встановили точне місце для безпечного пірнання.

(Слід зазначити що дехто з експедиції повідомив, що він не вміє плавати й тим паче пірнати.Але тоді йому нагадали, як він плавав і пірнав “дельфінчиком”, коли залицявся до однієї жіночки на пляжі.На що він відповів: "Це був оптичний обман".А потім додав: "Це брехня, його підставили!Він не плавав і, тим паче, не пірнав, а йшов під воду “цеглинкою”."Тоді у його спитали, чого він взагалі увійшов до води.На що той відповів, що його хтось туди підступно жбурнув.Таким чином розмова тривала понад годину, але врешті-решт їм вдалося переконати професора Адама Мака тим, що він зможе знайти там ще залишки дивної мови, а можливо навіть відповіді на питання, які вже так давно хвилюють галактику, хто саме її раніше винайшов і використовував.Його погодженню більш за всіх зрадів Хью Лайт:) .)

----

-Ми майже досягли успіху,- промовила зраділа атлійська дівчина до старця.

-Можливо так, а можливо й ні,- незрозуміло відповів той.- Ми не знаємо, що тут сталося і які небезпеки нас чекають.Надалі ти маєш бути стриманою, інакше можеш втрапити до неприємностей.

-Так вчителю,- з покорою відповіла вона.

Інші атлійці стояли за ними, наче слуги біля своїх панів, не промовляючи жодного слова і не рухаючись.

----

-Як тільки ми вирушимо, почніть діяти,- тихо промовив чоловік до двух осіб.- Переконайтесь, що в таборі не залишиться живих.А потім вирушайте до нас.Це буде остання подорож для наших мандрівників.Винні не ми, а їхня цікавість,- закінчив свою розмову чоловік з холодною посмішкою на обличчі.

----

Пірнання закінчилося без втрат.Коли всі виходили з озера, то почали роздивлятися навколо.Стало зрозуміло, що тут наче було якесь велетенське місце.

Навіть від стін віяло якоюсь величчю.Через це всім здавалось, що вони виникли за сторонньої допомоги.

Освітлення також було якесь дивне, вони такого ще не бачили.Точніше, такого виду енергії.Навіть атлійці були приголомшені.

Також стало помітно, що звідси вів кудись шлях, який також був виготовлений з невідомого матеріалу.Цікавий факт, тут не росла жодна рослина.Як відомо, в таких місцях зазвичай міг з’явитися бур'ян, мох чи якась інша рослинність.

Аж раптом хтось помітив на одному боці стіни розписне каміння.