Глава 60 Оповідь учня.Зникнення Цінь Ши Хуан-ді.

Через два дні все було готово.Друга частина нашої експедиції на чолі з генералом Мен Тянем проводжала нас, водночас ми рушили в невідоме на чолі з Цінь Ши Хуан-ді.

Якщо порахувати, то нас було десь приблизно сто осіб, ще стільки ж залишилося захищати галявину з генералом.

Занурення пройшло без ускладнень.Мені лише довелося докласти зусиль, щоб дощечки, а також інші знаряддя для письма не промокли.Але на щастя в мене залишився від вчителя спеціальний футляр, в якому я міг безпечно зберігати ці речі.Вчитель раніше мені говорив, що цей футляр не піддається ні вогню, ні воді.Матеріал з якого він був зроблений дуже рідкісним і тому дуже цінний.

Отже, діставшись через водний прохід до якогось велетенського місця-приміщення, ми почали роздивлятися навкруги.Як і розповідали розвідники, на стінах і справді було таке ж розписне каміння, що ми вже раніше бачили.

Імператор наказав продовжувати рухатись.Звісно попереду було відправлено невелику групу з імператорської охорони в якості розвідників, ми ж йшли позаду, чекаючи від них, в разі чого, повідомлення про небезпеку.

Цікаво, що спочатку було дуже темно і нам доводилося йти майже навмання, але потім чогось звідкись з’явилось світло, хоча видимих джерел його так і не було виявлено.Ніхто з нас такого раніше не бачив.Врешті-решт ми дісталися якихось приміщень.Вони були дуже великі та поділялися на декілька кімнат, принаймні нам так повідомили розвідники, яких туди відіслав спочатку перевірити Цінь Ши Хуан-ді.Але через деякий час трапилося лихо.Всі розвідники, які зайшли до цих приміщень…зникли.Ми ж з Цінь Ши Хуан-ді залишалися ззовні на проході, тому з нами нічого і не сталося.Але це було якось дивно.Слід зазначити що час їхнього зникнення нам був невідомий, як, втім, і спосіб їхнього зникнення через двері цих приміщень, які самостійно зачинилися.З наступною групою сталося те ж саме.

Врешті-решт нас залишилося приблизно півсотні.Я порадив Цінь Ши Хуан-ді піти звідси, оскільки це дуже лихе місце.Але він відмовився.Натомість Імператор самостійно зайшов до одного з приміщень.Ми рушили за ним.Щоб було зрозуміло, кожне з цих приміщень чи їхніх кімнат легко вміщало нас всіх разом.Тому ми могли легко прямувати за Цінь Ши Хуан-ді.Невдовзі всі двері(головного приміщення і, як не дивно, навіть кімнат, які були приєднані до цього приміщення) зачинилися.Спроба їх відчинити закінчилася невдало, двері не піддавалися нам.Через деякий час вони самі ж і відчинилися.

Аж раптом хтось з імператорської охорони звернув увагу, що ззовні змінився прохід.Ми були здивовані.Я разом з Чжан Лі та декількома імператорськими охоронцями вирушив перевірити його.Прохід і справді змінився.Він став ширше і з’явився шлях який вів кудись далі.Щодо інших приміщень, то їх просто не було.

Коли ми хотіли повідомити про це Цінь Ши Хуан-ді, то виявилося, що він і всі інші зникли.Це був наш кінець, оскільки хто ще коли-небудь губив свого Володаря?За це було б покарано всі три покоління кожного з нас.Але це ще було не все.Через деякий час до нас вийшли деякі зниклі імператорські охоронці, які були в іншому приміщенні, але як і ми були перенесені в це місце.А точніше їхнє приміщення, після чого вони зробили те ж саме що і ми.

Дехто з нас висунув теорію про переміщення цих кімнат в цьому місці.Через що виникли такі питання:

Чи перемістилися сюди всі зниклі імператорські охоронці?

Якщо не виходити з цих приміщень, то куди(якщо не тільки до сюди) і як переміщалися люди?Невже назад чи вже в зовсім інше місце?

Через який час настає повторне переміщення, якщо звісно таке є?

Поки відповісти було складно.Ми вирішили трохи почекати та дізнатися чи буде помітно якісь зміни в них.Дехто з охоронців навіть відважився стати піддослідним.Ми мали б стежити коли і як вони б зникли.Але врешті-решт і нам самим довелося почати перевіряти їх, бо дещо було не зрозумілим.

Через деякий час ми приблизно зрозуміли деякі зміни що тут відбуваються.Але при цьому ще більше запитань виникло.

Цінь Ши Хуан-ді ми так і не знайшли.Слід зазначити, що через нашу перевірку, наша кількість знову зменшилась.Ми вирішили перевірити шлях на одному з проходів.

Пройшовши деякий шлях ми потрапили до пастки.Спочатку почала провалюватися підлога, потім змінюватися стіни й коридори.А потім в нас полетіти стріли.

Нас залишилося лише троє - я, Чжан Лі та ще одна людина з імператорської охорони.

Його звали Де Хай.Він був звичайним імператорським охоронцем, але з великою відданістю до Цінь Ши Хуан-ді.

Цікаве було те, що з нас трьох, лише він залишився неушкодженим.

Чжан Лі було поранено в ногу, але рана не зашкоджувала його життю.

Щодо мене…Я був поранений в грудну клітину болтом.

Чжан Лі та Де Хай допомогли мені відійти трохи далі від пастки.

Якби ми були у звичайних умовах, то болт можна було б витягти й наші лікарі могли б мене врятувати.Але в цих умовах, коли нам невідомо де ми знаходимося, а також при поранені Чжан Лі…Я розумію, що мені не вийти звідси.Навіть більше, я навіть не можу витягти цей болт, інакше миттєво помру від крововтрати.

Щоб хоча б у Чжан Лі був шанс врятуватися, він мав би мене залишити.Звісно він відмовлявся, але я наполіг і все-таки вмовив його.Наостанок він промовив, що обов’язково повернеться за мною коли знайде вихід.Я бачив як на його очах з’явилися сльози.Раніше я ніколи не бачив, щоб він плакав.Тому, щоб хоча б якось його підбадьорити, я відповів, що знаю про це, адже ми з ним найкращі друзі.Я промовив це з посмішкою на обличчі.

Крім того, я також попрохав його, якщо йому все-таки вдасться покинути це жахливе місце, то він мав би відправитися в провінцію Аньхой.А саме в місце де колись жив мій вчитель.