Глава 58 Оповідь учня.Спадок вчителя.

Вчитель пішов…

Імператор наказав поховати його тут, принаймні поки ми не повернемося.Потім заберемо його з собою, щоб належним чином ушанувати вчителя і порадника Імператора.

Також Імператор не забув своєї обіцянки - знайти рідних вчителя, якщо звісно вони ще живі, і подбати про них.

Щодо мене, то як я й обіцяв, буду надалі продовжувати працю вчителя і змалюю всю цю подорож.

Слід додати, що всі люди, які входять до цієї експедиції знають про її мету, оскільки всі були перевірені на вірність Імператору.

Довго знаходитися на цій галявині ми не мали змоги, тому знову рушили вгору.Рухалися ще з більшою обережністю, бо далі шлях був невідомий навіть генералу.

Мені тяжко без вчителя, але мій друг Чжан Лі підтримує мене.

Чжан Лі був людиною з імператорської охорони.Він також був зарахований з іншими охоронцями до цієї експедиції.

Слід додати, що Чжан Лі один з найкращих, принаймні про яких мені відомо, майстрів виготовлення порцеляни.

Шлях ставав з кожним кроком ще більш небезпечним.Особливо заважав нам туман.

Врешті-решт ми дісталися вершини гори.Там знову була галявина, але на відмінно від попередньої, тут росли величезні дерева.Я таких ще ніколи не бачив, навіть не знаю скільки їм вже років.

Почали оглядати галявину.

Через деякий час так нічого і не виявили.

Імператор почав втрачати терпіння.

Але нам пощастило.Один з імператорських охоронців виявив залишки дуже старої мотузки.Стало зрозуміло, що раніше вона закріплювала міст, який колись тут знаходився.Про це ми дізналися за деякими особливостями залишків цієї мотузки.

Мабуть, з часом цей міст обвалився.Але куди саме він вів?Відповідь ми дуже швидко знайшли.

Генерал Мен Тянь наказав зрубати одне з цих дерев в напрямку де колись був міст.Імператорські охоронці почали негайно виконувати його наказ.Але дерево було дуже міцне.Врешті-решт, наказ було виконано і нам посміхнулася вдача.

За допомогою цього дерева ми зробили перехід на іншу гору.

Раніше я вважав, що попередні галявини були незвичайними та чарівними.Але те, що нам відкрилося далі, словами не змалювати.

Від цього місця навіть дух захоплювало.Тут знаходилися такі ж величезні дерева, що і на попередній галявині, але рослинності такої я раніше ніде не бачив.Це місце наче небесне володіння.Тому якби десь і існували б Боги, то саме в такому місці.

Всі почали досліджувати місцевість.Але згодом виявилося, що ніяких Богів чи навіть якихось зачіпок на їхнє існування не було помітно.

Виявили дивне озеро і подальший шлях на гору.Але генерал вирішив, що спочатку треба перевірити саме шлях, а потім все інше.Для цього він самостійно пішов з деякими вояками по ньому, але через деякий час вони повернулися, майже кожен був блідий.Він розповів, що там проходу немає, оскільки рухаючись далі починає не вистачати повітря.

Невже це кінець і вся розповідь про дивовижних істот, відомих як Боги племені Гу, насправді є вигадкою?

Випадково виявили, що знайдене нами раніше озеро також має таємницю.Генерал відправив туди декількох охоронців, щоб перевірити що там є.

Сам він туди не вирушав, кажучи що ще не відпочив від попередньої розвідки.Імператор не наполягав, а навпаки дозволив йому це.

Але правда трохи інша.Річ в тому, що генерал просто не вміє плавати.Точніше, він плаває як цегла…

Через деякий час охоронці, яким було наказано перевірити озеро, повернулися з якимось розписним камінням.

...

Від автора:

Хочу додати чому інколи змінюється вид написання в спогадах того ж Сяо Янсі та вчених(Сяхоу Ці й Бао Дзі).Це через те, що Сяо Янсі писав на звичайному папері(мається на увазі щоденник), а вчені на дощечках, що є дуже складним і займає більше місця, через що і змінюється вид написання.