Глава 55 Рішення імператора.

З ним вперше не погодився генерал Мен Тянь, оскільки в цю експедицію входив сам Імператор(продовження глави 45).

Шлях був дуже небезпечним.Крім того, залишати Імператору палац було наразі недоцільно через замахи на його життя і настрій народу, який почав значно погіршуватися.Але генералові й цьому вченому не вдалося переконати Цінь Ши Хуан-ді.

Щоб ніхто нічого не дізнався, було вирішено розповісти, що Імператор буде подорожувати по Східній території нашої імперії, оглядаючи побут нашого народу.

Також з нами мали їхати головний радник Лі Си та начальник канцелярії Чжао Гао.Але їх Імператор брав лише тому, що не міг їм довіряти, а тому і залишити їх в столиці не мав наміру.Звісно їм було повідомлено, як і всіх інших, про несправжню мету подорожі Цінь Ши Хуан-ді.

Підготовка до мандрівки була швидкою, бо не можна було дозволити Імператора чекати.

Слід додати, що цьому вченому дозволили взяти з собою свого єдиного учня - Бао Дзі.Він дуже талановитий, а також дуже відданий.

Таким чином ми рушили в подорож.

Першою зупинкою став провінційний палац Сяцзі.Там Цінь Ши Хуан-ді наказав принести йому всі звіти по провінції, разом зі скаргами від народу.Після чого було наказано нікого не впускати до його, включно з головним радником Лі Си та начальником канцелярії Чжао Гао, поки він ознайомлювався з отриманою інформацією.За не виконання наказу - страта!

За все інше мав би відповідати молодший принц Хухай, який також був з нами.Але його теж не було утаємничено щодо справжньої мети подорожі, як і головного радника Лі Си й начальника канцелярії Чжао Гао.Навіть більше, цьому вченому здається, що Імператор дуже обережний з принцом.Мабуть, це через сильний вплив головного радника Лі Си та начальника канцелярії Чжао Гао на принца Хухая.Через це Цінь Ши Хуан-ді, принаймні я так думаю, взяв його з собою, а не залишив в столиці.

Слід додати, що в Імператора великі надії на старшого принца Фусу.

Генерал Мен Тянь, за наказом Цінь Ши Хуан-ді, разом з деякими імператорськими охоронцями мав би в той же самий час оглядати прилеглі території, щоб вчасно виявити будь-які загрози, що могли нашкодити Імператору.

Звісно, все це було зроблено, щоб Імператор мав змогу не помітно відлучитися.

Так ми й рушили.

Побачили спочатку степ де раніше існувало плем’я Гу.Їдучи по ньому і досі можна було побачити рештки тих воїнів, що тут раніше билися, а вже скільки часу після цього минуло.Жахливе видовище і місце.

Нарешті ми наблизились до гір - близнюків, але для цього вченого ця подорож заважка.Вік все більше і більше дає о собі знати.

Генерал Мен Тянь вказував нам подальший напрямок, який опинився дуже важким і небезпечним.Діставшись величезної галявини всі були дуже втомлені.

Цей вчений відчуває, що його час минає.Сили все більше покидають.

Імператор хотів відправити свого служника назад, а також корив за те, що йому не було повідомлено про його стан(мається на увазі вченого) раніше.Цей незначний вчений дуже радий через його турботу.Але ліки тут не допоможуть.Для мене велика радість, що я зміг рушити зі своїм Імператором в цю подорож.

Вчений попрохав свого єдиного учня наглянути за Імператором.

Наразі лише одне залишилося, що і досі турбує цього вченого.І це питання, що ж сталося з його братом?На жаль за все моє життя, навіть за допомоги Імператора, цей вч...я так його і не знайшов.Якщо він все-таки вижив, то яке було в нього життя?Чи були в нього діти?Які вони були?

В мене не було дітей, лише один учень, тому вже не буде продовжувача роду, звісно якщо лише у брата їх не було.

Настав час цьому слузі величної імперії передати його працю своєму учню, щоб саме він закінчив цю оповідь.

На жаль вченому так і не вдасться побачити, що там далі:

Яку ж таємницю зберігає ця гора?Чи справді тут раніше існували Величні істоти чи Боги?Чи зможе Цінь Ши Хуан-ді знайти, таке бажане його серцю, безсмертя?До котрої величі підніметься наша велика імперія?

Час йде і йде.Життя швидко минає.В руках більше нема сил…