Глава 54 Таємниця зникнення групи.

(Розповідь від Бі Дао)

Я дуже шкодую, що виявив цей прохід.Якби ми не вирушили туди все могло б бути інакше, принаймні так я раніше вважав поки не повернувся назад.

Все почалося з того, що я дещо помітив в озері, яке знаходилося в цій місцевості.Вода в одній ділянці, де об'єднані два потоки - гарячий і холодний, виявляється звичайної температури.

Мене це зацікавило і я продовжив досліджувати.

З ризиком для себе, я пірнув і виявив, що там далі є прохід.Куди він вів було не відомо.

Відразу розповів про це в таборі, після чого туди направили охорону, в кількості - трьох осіб, для перевірки. Вони повернулися цілими й неушкодженими.Розповіли нам дивовижні речі.

Керівник нашої експедиції вирішив розділити табір на дві групи.Одна група піде далі, для подальшої розвідки, інша залишиться для підстрахування.

Я на жаль потрапив до першої групи, яка мала вирушати разом з Не Чао, Діком Мортісоном, Ся Джу і керівником експедиції, а також декількома охоронцями.Чому на жаль?Щось мені підказувало, що туди не слід йти.На щастя мій друг Сяо Янсі залишається.

Пірнувши та пропливши деяку відстань, на щастя не велику, ми дісталися іншого боку.

Озираючись, помітили на стінах якийсь напис.Він був в образі розписного каміння.Але, на жаль, ми не змогли його перекласти.Я раніше не бачив такого, як і всі інші.Взагалі було не зрозуміло, що це за мова.

Також помітили, що не вистачає кінця цього напису.Наче його хтось звідси видалив.

Рушили далі.Як не дивно, спочатку була темрява, але потім чогось стало світло, хоча видимих джерел цього не було помітно.Довелося пройти досить довгий шлях.На щастя, пасток не зустріли.Можливо, нарешті, далі шлях буде без ускладнень, принаймні ми всі так сподівались.

Через деякий час помітили якісь приміщення.Почали їх досліджувати, для цього розділилися.Але потім…Коли закінчили перевіряти ці приміщення, помітили, що щось не те.Інші члени нашої експедиції…зникли.Я залишився з двома охоронцями та Діком Мортисоном.

Вирішили, що вони могли піти далі, тому спробували наздогнати їх.Але пройшовши деякий шлях, так нікого і нічого не виявили.Було багато різних переходів.

Через деякий час стало зрозуміло, що ми заблукали.

Потрапили до пастки.Двоє охоронців загинуло.Все сталося раптово.Підлога зникла і двоє охоронців, які якраз там і перебували, впали донизу.Там були залізні шпики.В них не було жодного шансу.Інший бік цього шляху зник разом з Діком Мортисоном, який саме і перебував на ньому.Замість його(шляху), на тому місці, звідкись виникла стіна.Я залишився на одинці в цьому жахливому місці.

Після того, що сталося, відкрився інший шлях.Я не знав куди він міг мене завести.Але мені не залишалося нічого іншого, як піти по ньому.Через деякий час я побачив якихось скелетів.Вони були в обладунках.Здається раніше вони також потрапили до якоїсь пастки, а точніше зі стін по ним були випущені стріли й болти.Мабуть, ці воїни миттєво загинули.Перевіривши, що більше там нема болтів і стріл, які могли б вистрілити в мене, я підійшов до цих скелетів.

По обладунках я зрозумів, що вони належали епосі Воюючих царств, чи періодові після цієї епохи.Але точно не пізніше, бо це були воїни царства Цінь.Питання, як вони могли потрапити до сюди?

Пройшовши далі, я помітив ще одного скелета.Він був без обладунків.Але шматки одягу, що залишилися ще на ньому, вказували на те, що він раніше був вченим.По слідах з підлоги я зрозумів, що він помер від кровотечі.В ньому був один з побачених мною раніше болтів.Мабуть, той також влучив в нього, як і всіх інших, але поранення на той час було не смертельне, тому ця людина і змогла відповзти далі від пастки.

Біля його знаходився якийсь футляр.Обережно відкривши його, я виявив якусь дерев’яну дощечку.Здається він з останніх сил намагався щось туди написати.На жаль в мене не було часу детально роздивитись знахідку, тому я просто взяв її з собою.

Ходив не один день, так нікого і не зустрівши.Почав зневірятися.

Але мені пощастило.Якимось чином я дістався до вже баченого мною напису на стіні.

Я зміг вийти звідси!Але побачене далі, мене ще більш злякало.

Табір був спустошений.Дехто помирав від невідомої хвороби, інші, не чекаючи такого ж кінця, …

Я не знайшов свого друга Сяо Янсі.Прохід також було знищено.

Намагався розпитати інших, що ж сталося?Але ніхто нічого не хотів розповідати, бо були дуже пригнічені чи вже не мали змоги щось промовляти.Зрозумів, що тут сталося щось дуже жахливе.

Крім мене більше ніхто з першої групи так і не повернувся.

Я помітив, що також здається підхопив цю хворобу.У мене з’явилось підвищення температури, кашель і нестача повітря, зросла загальна слабкість.Зник смак і нюх.Свідомість інколи плутається.

Через декілька днів я залишився один в таборі, інші залишили цей світ.Мій стан погіршується, але не дивлячись на це, я вирішив не витрачати свій час намарно.Тому почав ознайомлюватися зі знайденою мною раніше дерев’яною дощечкою.

Після досить довгого перекладу, я дізнався таємницю першого імператора Цінь, який об’єднав всю Піднебесну.

Цінь Ши Хуан-ді не помер під час мандрівки, як розповідалося в історії, а разом з генералом Мен Тянем і зі своєю охороною прийшов до сюди.

Імператор зайшов в те страшне місце де я вже раніше побував…

У мене з’явилось дуже багато думок, але, на жаль, я починаю втрачати свідомість.

----

Далі запису не було.

Наші мандрівники з подивом і далі споглядали на нього.Це виходить, що не лише Імператорська печатка Піднебесної, або як її ще називали - Спадкова печатка царств, знаходилася в цьому місці, а ще й і її власник.Але тоді вся історія про смерть Цінь Ши Хуан-ді виходить вигаданою.Як це могло статися і навіщо?