Додаткова глава - трохи цікавого з історії. Як виникло і розвивалося царство Цінь, яке об’єднало всю Піднебесну.Частина друга.

У 361 році до н.е. на престол зійшов Сяо-гун, який видав наказ про запрошення в Цінь талановитих радників.З цього часу починається новий етап розвитку царства.Уродженець царства Вей, прихильник школи легистів, Гунсунь Ян(згодом відомий як Шан Ян) відгукнувся на цей заклик і приїхав до Цінь.

• Легісти(від лат.Lex-закон) - юристи, правники, котрі обіймали посади королівських радників.

Здобувши довіру Сяо-гуна, він 359 року до н.е. змінив старі закони та впровадив нові:

• Були знову складені подвірні списки.П'ять сімей становили п'ятірку, а 10 сімей-десяток.Кожна з родин, що входила в п'яток або десяток, повинна була вести спостереження за іншими.Якщо будь-яка сім'я здійснювала злочин і порушувала закон, то інші повинні були повідомити про це владі, в іншому випадку вони піддавалися такому ж важкому покаранні, як ті, що вчинили злочин.Таким шляхом величезне число селян, яке перебували раніше в підпорядкуванні спадкової аристократії, переходило в безпосереднє підпорядкування правителю держави, що мало прогресивне значення.

• Усе родинне майно поділялося порівну між усіма синами, які вели самостійно своє господарство, в іншому випадку сім'я, платила подвійний податок.Такий порядок вів до підвищення виробничої активності, до знищення взаємозалежності членів родини, не давав можливості ухилятися від праці, усував трудову нерівність.Виділившись з сім'ї, кожен дбав про самого себе.Ця нова система обмежувала владу батька в сім'ї.

• Кожна людина, що мала військові заслуги, діставала в нагороду титул відповідно до значення заслуги.Той, хто вчиняв злочин, піддавався покаранню в залежності від тяжкості злочину.Табель рангів, встановлений Шан Яном в Цінь, поділявся на 12 ступенів.Перші вісім ступенів були цивільними загальнодоступними титулами(«міньцзюе»), а з дев'ятого і вище - чиновницькими титулами(«гуаньцзюе»).Селяни, які вчинили військові подвиги, отримували титули(той, хто в бою зрубав одну ворожу голову, отримував одну ступінь) і різні привілеї.Якщо представлявся випадок, вони ставали навіть середніми або дрібними землевласниками.

• Нагороджували тих, хто займався хліборобством і ткацтвом, щоб вони виробляли більше зерна і тканин.Той, хто виробляв більше звичайної норми, звільнявся від трудових повинностей.Торговці, бродячі ремісники й бідняки разом з дружинами та дітьми перетворювалися владою на рабів.Політика придушення ремесла і торгівлі, що проводилася Шан Яном, перешкоджала захоплення земель купцями та лихварями, спонукала населення Цінь зосередити основні сили на землеробстві, ткацтві й війнах, і тим добувати багатство й знатність.Водночас ремесла і торгівля, що знаходилися в монопольному володінні правителя князівства, збільшували силу і багатство держави.Літератори та мандрівні вчені ставилися до розряду тих, хто займався другорядним, і їм був заборонений в'їзд до Цінь.

• Усі аристократи, які не мали військових заслуг, були позбавлені своїх звань і положення.За новою системою отримання титулів кожен мав землі, садибу і рабів згідно зі своїм рангом.Це було найважливіше в реформах Шан Яна.Велике число спадкових аристократів, втративши особливі права, перетворилося у звичайні багаті сім'ї.Аристократам, які мали військові заслуги, присвоювався титул«хоу»(19-я ступінь називалася«гуаньнейхоу», 20-я-«чехоу»).«Хоу» отримували податки з землі, але були усунені від безпосередньої участі в управлінні народом.Після проведення цієї реформи в царстві Цінь, де раніше влада належала спадкової аристократії, стали панувати землевласники.

Проведення реформ викликало внутрішні конфлікти, оскільки знать та чиновництво намагалося чинити спротив, втім усе це було придушено Сяо-гуном.Втім процесом змін скористалося царство Вей, яке у 257 році до н.е. атакувало землі Цінь, завдавши останньому поразки.В результаті було втрачено міста Чжідо і Ченлу(в долині річки Вей), внаслідок цього ворог здобув плацдарм для наступу на столицю - Юеян.Втім вже у 354 році до н.е .ціньські війська захопили місто Шаолян у царства Вей.Незабаром було захоплено столицю останнього - Ан'ї, але того ж року повернуто назад.

У 350 році до н.е. столицю царства було перенесено до міста Сяньян.Після цього почалася нова низка реформ Шан Яна.Було об'єднано всі маленькі міста, села і поселення в великі повіти.У царстві було створено 41 повіт-«сянь».На чолі повіту стояв начальник, який займався адміністративними справами всього повіту.Таким чином були знищені залишки політичного впливу спадкової аристократії.Водночас було знищено межі між полями, визнано право кожної людини на нове розорювання землі, встановлено податок в залежності від площі землі.Також було уніфіковано міри об'єму(доу і тун), міри ваги(цюань і хен), міри довжини(чжан і чи).У всьому царстві при обміні товарів тепер використовували єдину систему мір і ваг.

Реформи проведені Шан Яном перетворили Цінь з відсталої держави на економічно та військово розвинену країну.

У 337 році до н.е. спадкоємець Сяо-гуна прийняв титул вана.

Військо:

За загальною практикою співвідношення цивільного та військового населення становило 1 до 5.Тому військо Цінь мало близько 600 тис. вояків, основу становили піхота, особливо в період Чуньцю.Надалі значення набули колісниці та кіннота.Існували спеціальні облогові підрозділи, окремі загони лучників.Одним з правил ціньського війська було знищення(страта) усіх полонених, яких іноді нараховувалося до 60-80 тис. вояків, а то й більше.

Економіка:

Основу становили землеробство, скотарство, ремісництво і торгівля.Землі царства, що лежали в басейнах річок Вейхе, Цзінхе і Лохе, були дуже родючими.Проводилися роботи з осушення боліт, що значно підвищувало врожайність.Скотарські райони розташовувалися на північному заході(розведення худоби займалися переважно нащадки племен жун і ді).Землі були багаті на залізо, мідь, ліс.Практикувалася практика колонізації, часто застосовувався такий метод:у захоплених землях виганялося місцеве населення, а в села та міста переселяли мешканців Цінь.256 року до н.е., створено потужну іригаційну систему Дуцзян'янь, що сприяло розвитку землеробства.