Глава 50 Диво минулого.

Волтер оглядав місцеві пейзажі.Через деякий час він зрозумів, що не може побачити іншу гору.На її місці був лише туман, тому було не зрозуміло де її верхівка:на рівні цієї гори, чи далі вгори, або вже давно знизу.Цікаво, що навіть зі спеціальними окулярами її не було видно.Коли зненацька до нього хтось підійшов:

-Що ти тут розглядаєш?- байдуже запитала вже відома нам атлійська дівчина.

-Нічого.Милуюся пейзажами,- спокійно відповів Волтер.

-Милування?В цьому хіба є користь?

-І так, і ні.Користь може бути, а може і не бути.Іноді раптово можна побачити те, що раніше не помічав.Наприклад - красу місцевості.

-Дивні ви - люди Землі.Витрачаєте час на “милування”, замість тренування свого тіла і підвищення таким чином своєї ефективності.До речі, ми десь з тобою раніше бачились?Можливо на якійсь планеті?

-Ні, я ніколи не залишав цієї планети.

-Так, Волтер був лише на Землі.Скільки я вже його не вмовляв відвідати інші планети, але поки невдало.- долучився до розмови, як завжди нестримний, Хью Лайт.- Навіть і не знаю, чи колись мені вдасться переконати цього домового подорожувати Всесвітом.

-Тихо!- зненацька промовив Волтер.

-Ось, погляньте!Як тільки розмова…

-Та кажу тобі, тихо!

Атлійска дівчина і Хью одночасно подивилися на Волтера.Було видно, що він наче щось шукав вдалечині.Але, що саме?

-Хью, поклич негайно сюди професора Теренса Спейсі.- промовив схвильований Волтер Файєр.

Через деякий час до них швидко підійшов професор Спейсі:

-Що сталося?- спитав він.

Професоре, пам'ятаєте як Сяо Янсі писав:”Розглядаючи місцеві пейзажі, я дещо помітив.Але поки не впевнений.Розповів про це іншим.”,”Здається, це прохід. Але дістатися туди…”.Я вирішив піти його слідами й здається, що щось зрозумів.

 -Що саме?- одночасно запитали - професор Спейсі, Хью Лайт і атлійська дівчина.

-Пам’ятаєте, що у цієї гори є гора-близнюк.На ту гору не можливо піднятися.Але якщо раніше туди був шлях, наприклад з цієї гори, а саме з цього самого місця.

-Той самий прохід?

-Не зовсім.Раніше можливо тут і був якийсь побудований прохід, але з часом зламався чи був знищений.

-Тоді як попередня експедиція потрапила на інший бік?- спитав Хью.- Адже, як зрозуміло, вже при них не було проходу.Як відомо з щоденника, вони не могли ніде його побачити, звичайно як і ми.Невже вони його побудували?

-Так.Ти правий.Пам’ятаєш Сяо Янсі писав в щоденнику:”Знайдені ВЕЛЕТНІ допомогли нам зробити ПРОХІД.”

-Але, що це за “ВЕЛЕТНІ”?- здивовано запитав Хью.

-А ти роздивись і побачиш їх.

Всі почали оглядатись навсібіч.І раптом, майже одночасно, вони побачили їх.

-Невже ти гадаєш…- не зміг закінчити свого речення здивований професор Теренс Спейсі.

-Так.Під “ВЕЛЕТНЯМИ” малось на увазі ці велетенські дерева.Вони дуже міцні та довгі,- відповів Волтер.

-Але, щоб з них зробити міст треба бачити інший бік другої гори,- промовила, .розмірковуючи, атлійська дівчина.- А я навіть зі своїм гострим зором не бачу його через цей туман.

-Давайте тоді спробуємо роздивитися його за допомогою окулярів-ОДП,- висловив свою ідею Хью.Він аж палав від нетерпіння дізнатися що там.

-Не вийде.Я вже здійснив спробу.Чи через відстань, чи щось з цим дивним туманом, але навіть з окулярами не можна нічого побачити,- відхилив цю думку Волтер.

-Тоді як Сяо Янсі, навіть без спеціального обладнання, зміг щось роздивитися вдалечині?- запитав здивовано професор.

-Я теж не зміг би раніше дати відповідь на це, якби дещо тільки-но не помітив,- відповів Волтер Файєр.

Що саме?- спитав зацікавлений професор.

-Здається це був один з боків іншої гори,- вказав кудись Волтер.

Всі одночасно поглянули в той бік, але ,на жаль, нічого так і не побачили.

-Як ти це помітив без окуллярів-ОДП?- здивовано запитав Хью Лайт.- Там же нічого не видно.

-Думаю це пов’язано з сонячним промінням,- відповів Волтер.- В якийсь період обертання сонця його проміння падає прямо в це місце і, якимось чином, туман в одному місці стає прозорим.

-Тобто ти гадаєш, що це ще одна властивість застосування цього дивного туману?- здивовано і водночас заінтриговано запитав професор Теренс Спейсі.

-Так,- відповів Волтер.

-Це місце справді дуже дивовижне й одночасно страхітливе.Оскільки щоб таке побудувати треба було б докласти просто величезних зусиль, не кажучи про дуже високий рівень знань.А це ніяк не можливо було б зробити в минулому,- промовив з нетерпінням Хью.Якби він був котом чи псом, то його б хвіст говорив би проте наскільки той став нетерплячим(виляв би хвостом).

-Що ж, давайте негайно розповімо всім іншим про цю дивовижну знахідку,- запропонував захоплений професор Теренс Спейсі.