Глава 36 Важкий підйом.

Мандрівники повільно підіймалися, при цьому майже не роблячи зупинок.

Ліс який безмежно здіймався в гору цією місцевостю й справді був майже не прохідний.

Дуже сильно полегшували підйом поліціянти що йшли попереду та очищали шлях від рослинності яка перешкоджала мандрівникам подальший шлях, затримуючи їхню ходу.Також цьому сприяло і те, що вони все-таки знайшли дорогу по якій вже раніше ходили люди, хоч це і було дуже давно.

Але все-таки нашим друзям довелося пару разів зупинятися, щоб хоч якось роздивитись куди слід продовжувати мандрівку, оскільки декілька разів вони губили шлях.Але їх це не засмучувало, бо за цей період експедиція могла бодай трохи відпочити від важкого підйому.

-Волтере, як вважаєш, чи працюють і досі ті пастки про які змальовувалось в щоденнику?- запитав роззираючись Хью.

-Що вони й досі можуть тут бути?- не дочекавшись відповіді Волтера, втрутилася до розмови Ліза.

-Не хвилюйтеся люба Лізо.Ці пастки вже давно не працюють.Крім того, я ж з вами,- хоробро промовив до Лізи Джонатан Айз, хоча його очі говорили про інше.

-Я б так би не казав, професоре,- долучився Волтер.

-Що ти маєш на увазі?- люто запитав Джонатан.Йому не подобалось, що його помічник не знав свого місця.

-Те, що пастки й досі можуть працювати.Не забувайте, тоді відбувалися люті війни.Одне царство йшло на інше.Тому коли встановлювали ці небезпечні пастки, переконувалися, щоб вони працювали без відхилень і досить витривало, забираючи як найбільше ворожих життів.

Крім того, навіть якщо пастки й вийшли з ладу, то це може бути не найкраще.Оскільки через це вони можуть стати ще більш небезпечними,- пояснив Волтер.

Після його пояснення, всі почали ще більше боятися зробити зайвий крок, бо він міг би для них стати й останнім.Джонатан Айз зблід і почав тремтіти.Вся його награна хоробрість швидко зникла як і з’явилася.

-Хвилюватись нема чого.Оскільки професор Теренс Спейсі нас веде по вже відомій дорозі,- заспокоїв долучившись до розмови професор Томас Свівт.

-Так, професор Томас Свівт має рацію,- підтвердив Хью.

-До речі, можете не офіційно до мене звертатися, оскільки я по віку рівен вам,- додав Томас Свівт, поглядаючи на Лізу.

-Що ж, будемо звати вас - старий Том,- у звичайній манері та з посмішкою відповів Хью.

-Я не старий.

-Тоді, шкет Томас?

-Я не настільки молодий.

-Годі тобі Хью!Людина з тобою по доброму, а ти знущаєшся,- промовив Волтер.

-Та я тільки щоб розвеселити всіх,- почав пояснювати Хью.- Друже Том, ти ж не образився?

-Ні, все нормально.

-Так, всі готуйтеся.Продовжуємо підйом,- почули вони спереду.

Підйом продовжувався цілий день і тільки на вечір був встановлений табір для відпочинку.Але спокою в ньому ніхто не відчував, тому і відпочивалось в ньому не дуже.Адже це тільки початок.Ніхто не розслаблявся, бо це могло коштувати їм, будь-якої миті, життя.

Невідомо, що ж їх далі чекає.

----

Вже два дні мандрівники підіймалися.На їхнє щастя поки з ними пригод не трапилося.Крім того, не було чути жодної тварини, лише шурхіт від дерев при пориві вітру, що надавало цій місцевості більшої жахливості, особливо ввечері.

В таких умовах і продовжувалася їхня мандрівка.Аж раптом, рано вранці, на третій день їхнього підйому, з'явилося страховисько…