Глава 35 Шлях на гору як крок в безодню.

-Ми під'їжджаємо.Всім приготуватися!- почув кожен в комунікаторі голос професора Теренса Спейсі.

Через деякий час біля однієї з гір, а точніше біля тієї де і досі ріс безмежний і непроглядний ліс, було встановлено табір.

В самому ж таборі тривала праця.Поліціанти перевіряли зброю.Мисливці за старовиною, під головуванням містера Лінь Гу, підготовлювали своє обладнання.Професора разом зі своїми помічниками шукали місце де попередня експедиція входила до гори.

За допомогою фото з щоденника шукати довго не довелося і вхід був знайдено.

Але поки все це було зроблено наступив вечір.Тому було вирішено підійматися вранці.

-Отже, я поговорив з керівником поліції, його до речі звати капітан Жу Хай, і професором Теренсом Спейсі.Разом ми вирішили як будемо рухатися при підйомі на гору,- промовив представник верховної влади Тревор Спенсер.- А тепер надаю слово капітану Жу Хаю.

-Що ж, почнемо з того, що спереду і позаду будуть йти мої люди для забезпечення вашої охорони.Спереду їх буде очолювати професор Теренс Спейсі, який буде вказувати подальший шлях.Всі інші будуть йти посередині.Неопосередковано з вами будуть рухатись наші військові, які при виникненні якоїсь небезпеки миттєво захистять вас.

-Також попросимо наших мисливців йти в перших рядах біля наших поліціантів, оскільки ви більше за всіх були в таких місцевостях і краще знаєте як знаходити та оминати небезпечні місця, особливо пастки,- додав професор Теренс Спейсі.

-Що ж, а тепер ще раз перевірте чи все готове і трохи відпочиньте, бо далі не відомо коли нам випаде такий шанс,- закінчив давати інструкції Тревор Спенсер.

Всі розішлися по своїм справам.

-Волтере!Волтере!- голосно вигукував Хью Лайт.

-Що?Що?І ще раз що?Чому ти не збираєшся, а бігаєш та кричиш?

-Я вже все зібрав.

-Хіба?- недовірливо поглянув на нього Волтер Файєр.

-Це не головне.Знаєш, я дізнався дещо цікаве.

-Що саме?

-Як звати наших військових.Ніколи не вгадаєш,- схвильовано і водночас посміхаючись промовив Хью.- Чоловіка - лейтенант Вульф, а жінку - лейтенант Фоксі.Ха, ха, ха.

-Це не дивно, що їх так звати, оскільки справжніх імен їм не дозволено повідомляти,- почав пояснювати Волтер.

-Чому?

-Бо такі військові накази.Для нашої і їхньої безпеки,- додав Волтер, який цієї миті почав щось згадувати.

…

-Лізо, не забувай, нікуди від експедиції не відходь.Будь поряд з військовими, вони, якщо що, зможуть тебе захистити.Я вже про це їх попросив,- наказав Лізі її дідусь.- Пообіцяй мені, якщо зі мною щось станеться, то не йди мені на поміч, а тікай.

-Але...

-Ніяких - але.Твоя безпека - найголовніше.Я мав би настояти, щоб ти не йшла.В мене дуже погані відчуття від цієї подорожі.

…

Я маю находитися біля військових.У них дуже великий досвід і саме вони зможуть забезпечити мені найбільшу безпеку.Моє життя - це найголовніше.Такий чудовий хлопець як я, має залишатися в безпеці.А вони…- розмірковував сам про себе Джонатан Айз.

…

-Нарешті.Вже невдовзі ми матимемо змогу виконати нашу місію,- проголосила вже відома атлійська дівчина.

…

-Поки будемо чекати,- промовила одна людина до іншої.

----

На наступний день:

-Що ж, всі готові?Якщо готові, то рушаймо.Шляху для повернення нема,- суворо виголосив Теренс Спейсі.- Чогось мені здається, що цей шлях на гору як крок в безодню,- зненацька додав він, наче говорячи сам до себе, але почув його кожен.