Глава 23 Події минулого - Дві гори.

Ці Гу були ще тими людьми, оскільки купатися в таких озерах, споживати таку воду і їжу, жити в таких кліматичних умовах звичайна людина не в змозі.Якщо звісно вони насправді існували.

----

Четвертий день:

На щастя пройшов звичайно.Познайомився з одним з археологів.

Його звати Бі Дао.Веселий чоловік.Звичайної зовнішності.Років тридцяти двох(я завжди вважав, що археологи - це такі старці з довгими борідками й в окулярах, при цьому дуже нудні.)

Розмовляли з ним на різні теми про старовину.

----

П’ятий день:

Наприкінці дня побачили з далеку гори.Особливо було видно дві найвищі гори, кінці яких невідомо де закінчуються.Вирішили зробити табір.

----

Шостий день:

Виїхали нарешті з цього нескінченого степу.

Як я зрозумів, ми їдемо до двох найвищих гір, кожна з яких знаходиться недалеко від одна одної.

Одна гора недоступна.Це через те, що на вигляд вона більше схожа на скелю.Нема можливості піднятися чи навіть підступитися до неї зі спеціальним обладнанням.

Інша вкрита густим лісом.Навіть і не знаю чи можливо на неї піднятися.

Ми розбили табір.

Людина яку ми супроводжуємо викликала до себе історика і про щось дуже довго з ним розмовляла.

Мені починає здаватися, що це не спонтанна мандрівка.

Виникає питання - куди саме ми йдемо?

----

Бі Дао десь на вході до гори, там де починається ліс, виявив наконечник від стріли.

Він говорить, що це дуже схоже на працю епохи Воюючих царств, а точніше - царства Шу.

Але, наскільки відомо, в цих місцях не було армії Шу.

Чесно кажучи, мене це якось не цікавить.А ось сам непроглядний ліс мене чогось лякає.Принаймні мені так підказують мої відчуття.

----

Сьомий день:

Зібрали всі свої речі, оскільки надалі доведеться подорожувати пішки через ліс.

Увійшли в ліс і почали підйом на гору.

Дуже тяжко підійматися через майже непрохідний ліс.

----

Декілька разів зупинялися.

Наче історик щось видивляється.

Здається в них є якась мапа.

----

Зробили зупинку, бо почало вечоріти.

Нам повідомили, щоб ми не відходили від табору.

----

До мене підійшов чоловік.Це був як і я, мисливець за старовиною.Він повідомив, що хоче піти на полювання.Промовив, що експерт в цьому.Крім того, на природі поїсти смажену дичину - блаженство.

Я, Бі Дао і ще один мисливець який був поряд, спробували його відмовити, оскільки вже вечоріло, але це не допомогло.

Поки охорона не бачила, він вислизнув.

----

Друга година ночі, мисливець так і не повернувся.

Доведеться розповісти про зникнення для подальших пошуків вже його.

----

Після того, як ми розповіли, нам повідомили, що це його справи.Вони повідомляли нікуди не виходити з табору.

----

Восьмий день:

На нашу вимогу і з погодженням історика, все-таки пошук мисливця розпочався.

----

Пошук був не вдалий.Мисливця не знайшли, але один з археологів і троє охоронців зникло.Продовжуємо вже їх шукати.

----

Ми знайшли всіх крім мисливця.На жаль...мертвих.Вони впали в величезну яму, де були направлені верх велетенські шипи.Здається, що це колись була пастка.

Невже вона залишилася з епохи Воюючих царств?

Як вона змогла так добре зберегтися?Звісно, якщо це була б якась будівля, то можливо б вона і збереглася, але в лісі й пастка…Невже тут взагалі ніхто не ходить, навіть тварини?Чи можливо…

Тут мені стало лячно від того, що я зрозумів.Можливо цей ліс зберігає в собі величезну кількість пасток епохи Воюючих царств…

Можливо тварин тут взагалі не залишилося, через ці ж пастки.Адже, якщо згадати, то ми й досі не чули жодної тварини, навіть птахів.

Нам наказали повернутися до табору.

----

По дорозі інший мисливець знайшов дуже старий меч.

Його впізнали.Це був меч воїна з царства Шу, епохи Воюючих царств.

Але як це?