Глава 22 Події минулого - Наймання.

Мене звати Сяо Янсі.

Мені сорок один рік.

Я мисливець за старовиною.Хоча зазвичай мене називають - розкрадачем гробниць.

Народився в Піднебесній.

Постійного місця проживання не маю.

Маю звичку - кожен раз коли відправляюся на пошуки старовини, то пишу щоденник.

Веду його, бо за весь час своєї праці мисливцем не один раз бачив невідомі тіла таких же як, котрих спіткала невдача.На жаль вже ніхто і ніколи не дізнається ким вони були раніше.

Я не хочу такого кінця, тому сподіваюся, що якщо я..., то мій щоденник знайдуть і прочитають, таким чином дізнаються ким я був.Далі прошу вас…ви зрозуміли.

Отже, як вже раніше писав, я працюю мисливцем за старовиною.

Інколи законно, інколи ні.

Але на життя вистачає.

До мене нещодавно звернулися деякі люди.

Їм порадили мене, як одного з найкращих розкр…кхм.кхм…(будь ласка, пропустіть це речення, оскільки не хочу виривати сторінку з щоденника:) )мисливців за старовиною і слідопита.

Вони запропонували великі гроші лише щоб я супроводив якусь людину в її подорожі.

Як я зрозумів, ця людина хотіла пройтися провінцією Ху для отримання яскравих відчуттів.

Можливо, як пощастить, знайдемо щось старовинне.

Звісно я пояснив, що такі речі на дорозі не валяються.

Але їм було байдуже.

Отже, я погодився.

Відправляючись дізнався, що не єдиний з ними мисливець.

Крім мене, було ще четверо мисливців, а також три археологи та один історик Піднебесної, не рахуючи цілої армії охоронців(чоловіків 60-70).

Людину яку ми мали супроводжувати, на мій погляд, не можна було назвати звичайним багатієм.

Чогось мені здавалось, що від нього йшло відчуття небезпеки.Наче він бачив не один раз кров, можливо навіть проливав її.

Отже, ми вирушили в мандрівку.

----

Перши день подорожі:

Рушили на північ.Поїхали через степ, який мав місцеву назву Гу.Довелося цілий день витратити, щоб його минути, але він так і не закінчувався.Зупинилися на ночівлю.

----

Другий день подорожі:

Подорож триває.

----

Третій день:

З’ясували, що крім степу тут ще є і трясовини.Одна з машин потрапила в трясовину і вийшла з ладу.

Вітер в цій місцевості дуже сильний, не кажучи про нестримні та раптові урагани.

Інколи бачили озера, але вони були дуже крижані й глибокі.Одна людина загинула стрибнувши в таке озеро.А точніше, це був чоловік з охорони.Він вихвалявся, що якось в Антарктиці купався, тому таке озерце йому, як раз плюнути.Ми звісно розуміли, що це була брехня, але йому це не казали.Ніхто не думав, що може статися лихо.Але результат…Як саме це сталося і досі не зрозуміло.Його тіло так і залишилось в тому озері.

Взагалі ці місця якісь незвичайні.І це не дивно, навіть місцеві уникають мандрувати тут.

Чув від історика, що в епоху Воюючих царств тут були величезні та кроваві побоїща.

Першими поселенцями цього степу було наче плем’я Гу.Саме на їх честь названо цей степ.

Кажуть, що вони були великими воїнами.Вели кочівницький спосіб життя.

В епоху Воюючих царств, армія Цінь і Чу вела війну в цьому степі.

Першого кого вони знищили - плем’я Гу.

Але ціна цього була занадто великою, особливо для царства Чу, оскільки саме воно відправило найбільшу армію для захоплення цього місця, щоб Цінь не встигло раніше.Але Чу не очікувала, що опір плем’я Гу буде настільки сильним.За одного їхнього воїна, Чу платило цілими десятьма своїми.Це був не бій, а бійня.Кров залила всю землю, річки й озера.Гу були винищені.

Звісно, врешті-решт, і армія Цінь зустрілася з армією ЧУ.

Але через попередні бої з Гу, ці армії вже були досить втомлені.Тому бойові дії хоч і велися, але вже не такі потужні й масштабні.

Крім того, Цінь і Чу не могли довго воювати один з одним, бо цим могли скористатись інші царства.

Було оголошено про мир.

Більшість території відійшло царству Чу, оскільки саме вони більше їх захопили.

Але на жаль, наукового підтвердження цього не було.Чогось не залишилося жодного історичного запису про це плем’я, чи битви інших царств з ним.Лише перекази.Тому, можливо, його взагалі ніколи й не існувало, а назва цього степу пішла від когось іншого.

...

Від автора:

В цій книзі відокремив археологів і мисливців за старовиною.Перші займалися більше розкопками на місці пошуків, тоді як, другі спочатку шукали та збирали інформацію щодо місця пошуку старовини.Після того, як ця інформація була повністю отримана і проаналізована, було з'ясоване місце знаходження старовини, вони вирушали туди, не дивлячись на небезпеку, яка там могла б на них чекати.Також, на відмінно від археологів, не отримували фінансово чи якоїсь іншої допомоги від країн де велися пошуки.

Слід додати, археологи вивчали історію людства за матеріальними залишками діяльності людей, досліджуючи як окремі стародавні предмети (артефакти) так і комплекси, займаючись розкопками. Такі місця ретельно перевірялися, щодо різних пасток і лише тоді проводилися роботи. Також це висвітлювалося різними світовими новинами, тоді як мисливці працювали майже таємно.