Глава 20 Сяо Янсі.

Діставшись центру вони побачили, що будівля хоч і була дуже старою, але і досі існувала.

До їхнього приїзду охорона була вже підсилена і займала свої позиції, встановлений захист був на найвищому рівні. Попередня подія за таких умов не мала б повторитись.

На вході їх зустрічав доглядач будівлі.

Від нього вони дізналися, що документи, на їхнє щастя, збереглися в належному стані, оскільки й в цьому місці за ними ретельно дбали.

Не чекаючи всі разом розпочали пошук потрібної інформації.

Через деякий час вони виявили лише інформацію з Робертом Паєм.

Інформацію з невідомим так і не знайшли.

Мабуть, і тут хтось до неї дістався.

Але з історії хвороби Роберта Пая вони все ж таки дещо підчерпнули.

Дійсно, він спершу потрапив саме в цю лікарню і тут лікувався.

Той лікар, що ввів хворого і записував про це в його історію хвороби, писав, проте що стан хворого погіршувався, ліки не допомагали.

Чомусь потім пацієнта в тяжкому стані було вирішено перевести в іншу лікарню.

По запису, лікар думав, що туди переводять Роберта Пая, бо там мали краще обладнання для подальшого його лікування.

Але за тією інформацією яку раніше мандрівники виявили виходило що то була така ж звичайна лікарня.

Тобто перша лікарня, з якої переводили, й друга, яка отримувала хворого, нічим не відрізнялися одна від одної.

Сенсу переводити Роберта не було.

Але цікавішою була інша інформація.

В анамнезі історії хвороби(опис коли з’явилася хвороба і як розвивалася) вони виявили таку інформацію:

Роберт Пай, тридцяти чотирьох років.Громадянин країни…Тимчасово проживав в провінції…по роботі.Працював фотографом в невеликому видавництві...Фотографував дивовижні та загадкові місця.

Захворів, мабуть, після того, як знайшов в степі чоловіка котрий на той момент був вже хворим.

Доставив цього хворого до лікарні.За документами чоловіка звали…Сяо Янсі.

Хвороба була підтверджено клінічно.

Далі йшлося про різні види діагностики та лікування Роберта Пая, включно з виявленням раніше невідомого вірусу.

Про Сяо Янсі більше не було згадок.

Почали перевіряти інформацію про Сяо Янсі, але на жаль нічого не знайшли.

Наче його взагалі не існувало.Інформації не було ні в архіві, ні в електронній базі даних.

Виникало питання, що ж далі робити?

-В мене є одна думка, але навіть і не знаю…- раптом промовив Волтер Файєр.

-Та, що ти знаєш,- негайно відповів тому Джонатан Айз.- Давайте вже закінчувати з цими пошуками.

Це кінець.

І так намарно дуже багато жахливого пережили.

А також і нашим гостям треба забезпечити більш кращі умови.

Крім того…- не встиг він закінчити жалітися, як:

-Раз почав промовляти речення то і закінчуй його,- звернувся спокійний професор Теренс Спейсі до Волтера.

-Я ось про що подумав, як відомо, померлих від химеровіруса в цій країні разом з їхніми речами піддавали кремації.

Але перших виявлених хворих, коли ще не було поширеної пандемії, але був виявлено ризик передачі цієї хвороби іншим, хоронили в землю разом з їхніми речами.

Тобто, якщо візьмемо і припустимо, що його також поховали з…

-То можливо разом з ним поховали і його речі,- перебив того зненацька професор Теренс Спейсі, в якого цієї миті наче світилися очі від хвилювання і надії.- Це геніально!Хоча виникають лише два питання - в якому стані вони збереглися і де його поховали?

-О, це дуже просте запитання,- промовив доглядач будівлі.- Не далеко від лікарні є старе поховання.

Можливо там і знаходиться той кого ви шукаєте.

-Ви впевнені?- запитав ще досі не переконаний Тревор Спенсер.

-Розумієте, я дуже давно почав доглядати за цією будівлею.

І тому у мене був час ознайомитися з її історією.

-Що ж, тоді негайно вирушаємо туди.

-Я нарешті вас наздогнав,- промовив тільки - но повернувшись професор Адам Мак.- Ми кудись збираємося? O (∩_∩) O