Глава 18 Загадковий напад.

Аж ось відчинилися двері й всі побачили, що до кімнати зайшли професор Едвард Хард, містер Лінь Гу і Волтер Файєр.

-З вами все гаразд?- запитав професор Теренс Спейсі.

-Так, ми не ушкоджені, але це справді було лячно,- відповів блідий містер Лінь Гу.

-Де ви були та що бачили?- негайно спитав Тревор Спенсор.- Ви не бачили Патріка і директора Шоу Ло?

-Після того, як ми вийшли з приміщення я заблукав через дим.

Потім угледів, як якісь бандити втікали.На жаль більше нічого не побачив,- відповів містер Лінь Гу.

-Шкода, я взагалі нічого не бачив тому і допомогти не дуже можу,- повідомив втомлений Волтер Файєр.- Після того, як я вийшов з вбиральні помітив задимлення.

Злякався, хотів вийти на вулицю, але також заблукав.

На своє щастя, натрапив на професора Едварда Харда, ну а потім і на містера Лінь Гу.

Нарешті разом з ними покинув будівлю,- закінчив свою розповідь Волтер.

--Коли побачив задимлення, вирішив перевірити, що трапилося.Побачив декількох злочинців.Вони билися з невідомим.Він їх перемагав.Але до злочинців приєдналася якась людина, по силі рівна невідомому.Роздивитися їх за весь цей період я так і не зміг, бо крім диму від пожежі там ще була штучна завіса(використовувалася військами в бою для погіршення видимості ворога). Поки вони билися, інші злочинці втекли.Далі через дим була погано видимість.Але підійшовши ближче, помітив, що битва закінчилася.Невідомі зникли.Потім виявив юного Волтера і містера Лінь Гу,- як завжди, швидко і коротко, але по змісту доповів Едвард Хард.

-Пробачте що турбую,- зненацька звернувся поліціянт, який тільки-но зайшов до приміщення,- ми виявили декілька мертвих тіл.Серед них:Патрік Кен, Шоу Ло, робітники лікарні та поліціянти, що були з ними.

Злочинців не було виявлено.

Мабуть, вони втекли через задній вихід.

-Ви, що не поставили там охорону?- сердито запитав Тревор Спенсер у представника місцевої влади.

-Ні, там була охорона.Не розумію, що відбувається,- розгублено і водночас налякано, відповів чиновник місцевої влади.

Але тут заговорив поліціянт:

- Декілька хвилин тому, ми виявили вбитих людей.

Ними виявилися поліціянти з охорони, які мали б вас захищати, включно з охороною додаткового виходу.

Їх вбили ще вранці, до вашого приїзду.

Щодо пожежі, то це горів архів лікарні.

Від нього нічого не залишилося.

Ми продовжуємо пошуки вбивць.

-Що тут коїться?- запитала налякана Кетрін Лейс.- Добре що я після вбиральні миттєво побігла до вас.Інакше і мене…- сльози почали текти з її очей.Навіть її блискуче, довге волосся не могло їх приховати.

Тоді й всі інші згадали, що вона також ходила до вбиральні, перед Волтером і Лізою.Лихо справді ледь-ледь оминуло її.

Наступила тиша.

Дехто був наляканий і тремтів від пережитого, дехто розмірковував над нещодавніми подіями.

Але всі розуміли, мандрівка перетворилася на щось інше - більш небезпечне і невідоме.

Питання через що це чи кого?

Адже, якби це був замах на життя представників Атла чи верховної влади, то вони б пішли б далі.

Невже це через їхні пошуки-до цієї думки разом дійшли декілька осіб з експедиції.

Але говорити про це ще було занадто рано, оскільки доказів поки не було.

Тому кожен залишив ці роздуми при собі.

Мандрівники залишилися в готелі під охороною.

Розслідування тривало.

На жаль, зачіпок ніяких так і не було виявлено.

Було вирішено, що Патріка Кена поховають разом з іншими в цій країні.А саме їх кремують.

Щоб провести його в останню путь прийшли всі, навіть атлійці.

Більше з ним прощався, як не дивно, Містер Лінь Гу:

- Це я винен.Я мав би прослідкувати за ним, бо саме я поручився за всіх вас при нашій першій зустрічі,- зі смутком в голосі промовив він.Взявши Патріка за руку Лінь Гу промовив:”Пробач і бувай друже.”

-Пробачте, що турбую вас,- промовив до мандрівників, підійшовши й тільки-но чоловік.- Я був заступником директора Шоу Ло.

Чув, що ви шукали деяку інформацію з архіву…