Глава 17 Чому плаче Ліза?

Коли були почуті крики про допомогу, то не дивлячись на те хто, що робив, всі відразу вибігли перевірити що ж трапилося.

Звісно, охорона що мала їх захищати відреагувала миттєво.Собою вони затулили мандрівників, а також підготували зброю.Таким чином були готові дати бій.

Далі мандпівники помітили, що до них бігла в сльозах Ліза, яка була дуже налякана, а за нею підіймалася хмара диму.

Стало зрозуміло, що будівля палає.

Всі почали вибігати на вулицю.Там їх вже чекав захищений транспорт.Останньою в нього сіла Кетрін Лейс.

Їх миттєво відправили в безпечне місце.

Цим безпечним місцем був місцевий готель.

Він був не великим, але гарним.

Для наших мандрівників його повністю звільнили та посилили охороною.

-Пане, ми намагаємося затушити вогонь.Але для цього знадобиться якийсь час,- промовив до Тревора Спенсера представник місцевої влади.

Йому було моторошно, що саме з цими гостями мало статися таке лихо.

Щоб було б з ним, якби лихо не оминуло б їх?

Він навіть і думати про це не хотів.

-Але, що там сталося?- запитав професор Теренс Спейсі.- Лізо, що ти бачила?

-Я - ПЛАЧ – бачила їх - ПЛАЧ – вони теж побачили мене - ПЛАЧ – і…і погналися за мною - ПЛАЧ – почала розповідати Ліза, але через те, що була дуже сильно налякана, не мала змоги нормально промовити навіть речення.

Але з отриманих слів вони зрозуміли, що щось не те.Вогонь спалахнув не просто так.

Трохи заспокоївши Лізу, вони продовжили її розпитувати.

І ось, що вони дізналися:

Після того, як Волтер пішов до вбиральної, вона теж попросила відлучитися наче також у вбиральню, але насправді вона хотіла почекати Волтера і з ним прогулятися.

Але його знайти не змогла, тому вирішила, що він вже повернувся.

Почала і сама вертатися.

Але по дорозі щось побачила…Це була наче кров.

В ній наче щось перемкнулося і замість того щоб втекти, вона попрямувала за слідами.

Таким чином вона дійшла аж до архіву лікарні.

І там вона побачила…мертві тіла і якихось людей.

Ці люди були замасковані(мається на увазі - на їхніх обличчях були маски, а верхній і нижній одяг був камуфляжним) і озброєні.Деякі з них також мали кроваві сліди.

Вона почала відходити, але зненацька була кимось помічена, оскільки в неї почали стріляти(зброя була на глушниковому режимі).Але на її щастя, вони не влучили.

Ліза і сама не розуміла, як змогла від них втекти.Але їй це вдалося.

Ну, а потім вона побачила своїх(мається на увазі - наших мандрівників).

-Негайно попередьте поліцію про це,- звернувся до місцевого урядовця Тревор Спенсер.

-Почекайте, щось не те,- промовив Хью Лайт.

-Що саме?- запитала професор Кетрін Лейс.

-Я тоді, як і всі інші, через скрутне положення не звернув увагу.Але тепер помітив, що ми тут не всі.

І справді.

Не було помічника Патріка Кена, який пішов з директором лікарні, та і самого директора не було.

Крім них не було професора Едварда Харда, містера Лінь Гу і Волтера Файєра.

Всіх турбувало запитання - “Невже їх вбили?”

Лише представники Атла залишалися спокійні, наче їх це і не турбувало.

Аж ось відчинилися двері й всі побачили…