Глава 13 Ну, постривай!

Оповідь від атлійської дівчини:

Я вирішила не чекати завтрашнього дня і відвідати Національну бібліотеку самостійно.

Попередньо замаскувавшись, я вислизнула з садиби.

Вислизнути було дуже легко, бо їхня охорона заслабка в порівнянні з нашою.

По дорозі до бібліотеки трохи затрималася розглядаючи їхній побут.

Підтвердила те, що їхній розвиток дуже примітивний в порівнянні з нашим.Навіть не віриться, що вони також…Можливо ми помиляємось.

Діставшись до Національної бібліотеки та не бажаючи бути виявленою, вирішила обминути охорону разом з камерами на вході.

Зробила це швидко і без труднощів.

І ось я вже в середині.Національна бібліотека звісно велика, але я бачила на інших планетах ще більші, не кажучи про нашу.Наша бібліотека знаходиться в імперській академії.Лише громадянам дозволено навчатись в цій академії, не кажучи про огляд бібліотеки.В ній знаходиться безліч інформації.Щоб було зрозуміло яка це інформація то скажу так, навіть студентам академії не дозволено заходити в деякі відділи бібліотеки.Лише найкращі, які пройшли випробування і довели свою вірність імперії отримують “дозвіл імператора”, а з ним і вхід до всієї бібліотеки.З тією інформацією, що там знаходиться такі студенти надалі отримають безліч ресурсів, а разом з цим і право зайняти своє місце в верхівці імперії. 

Але повернемося до Національної бібліотеки.Тільки но збиралася розпочати пошуки(вирішила почати з інформації про фотографа Роберта Пая), як побачила його:

-Це ти?!

Хоча він був в масці та кепці, але я його відразу впізнала по очах і статурі.

Ми, атлійці, дуже добре володіємо технікою розпізнавання.

Це був він - привид якого я бачила в академії.

“Він що мене переслідує?”,”Що я йому лихого зробила?”- виникли в моїй голові запитання.

Одночасно почала згадувати всі згадки й чутки про привидів, про які дізналася на Землі.

Мабуть, він хоче показати хто з нас сильніший.

Що ж, минулий раз він від мене втік, але не сьогодні(тут знову звучить пісня - Ray Parker Jr. – Ghostbusters).

-Нумо перевірмо хто з нас сильніший - звернулась я до нього.

Але він навіть не звернув на мене уваги.

Як сміє цей земний привид так поводитися зі мною…

Мало того, він почав ще й втікати від мене:

-А ну стій! - вигукнула я.

Але він так і не послухав мене і продовжив віддалятися, тому я розпочала його переслідування(тут звучить пісня -  Marty Mcfly With The Starlighters - Johnny B. Goode).

На виході з бібліотеки майже впіймала його, але тут несподівано втрутилася охорона.

Мабуть, помітивши наш забіг, вони подумали, що ми якісь бешкетники чи навіть злодії.

Але, що більше мене вразило - як цей привид ухилявся від них, використовуючи свою ловкість та спритність.

Я ж просто розметала їх, використовуючи свою силу.

Коли мені більше не заважала охорона я помітила, що він вже перебував на вулиці.

Вибігши туди, я виявила, що не можу його знайти.

Це мене трохи збентежило, адже атлійці дуже добре вміють відстежувати.

Але розмірковувати над цим не було часу, оскільки почула, що сюди направляється поліція.

На цей раз мені доведеться відійти.

Цей привид досягнув своєї мети - перешкодив мені в пошуках інформації, а також розлютив мене.

Бридкий привид!!!Ну, постривай!(заяць:) )Я ще тебе впіймаю!!!(‡▼益▼)