Глава 5 Зустріч.

В космодромі, навіть в цей час, повсюди майоріли електроні бігборди з рекламою:”Подорожуйте тільки на кораблях Спайді Інтернешенал, оскільки ми дбаємо про вас.”, ”Цезар презентує тільки найкращі готелі, ми чекаємо на вас.”, ”Ви хочете подорожувати по космосу?А як же ваша безпека?Приціл подбає про це!Охорона, зброя все, що забажаєте.”, ”Торговельна організація - Небесне Сяйво, ми найкращі, як і ціни для Вас!”, ”Дивіться на цьому тижні в кінотеатрах фільм - Форсаж 125489”, ”Зоряний Меч запрошує на орбітальні бази.У нас найдешевше житло.”…

Тільки прибувши на космодром, директор розповів їм хто саме прибуває.

Це була раса Атла.

Атла - високорозвинута раса, войовнича(кажуть якось стався невеликий конфлікт між ними і іншою расою, через що остання ледь не була знищена, але вчасно втрутився Галактичний союз).За своєю структурою являється імперією на чолі з імператором.

За зовнішністю атлійці, як не дивно, були чимось схожі на людей.Вони мали стрункі і елегантні тіла, при цьому скелет їх був значно міцніший, через що і сила в них знаходилася на зовсім іншому рівні, а точніше - більш потужною.Волосся в них було синім, деякі кажуть що це через умови їхньої планети.

Але повернемось до зустрічі делегації.

Місце де мав приземлитися зореліт було захищено поліцією.

Також тут були представники верховного уряду(надалі буде писатися - верховний уряд чи верховна влада).

Уряд в цей час поділявся на:головний уряд - верховний і місцевий.Відповідно від назви, місцевий займався територією яка була їм підпорядкована.Верховний же контролював місцевий уряд всієї Земної цивілізації, вирішував курс людства, ну і звісно, займався дипломатичними відносинами з іншими цивілізаціями.Іншими словами керував Земною цивілізацією.

-Директоре Кросе, ви ж пам'ятаєте яка відповідальність лежить на вас?- запитав представник верховного уряду.

-Так, не хвилюйтесь.Ми зробимо все можливе і не можливе, щоб вони були задоволені - відповів директор Джим Крос.

-Будемо сподіватися, адже за весь час існування Земної цивілізації, атлійці навідували нас лише два рази.

Закінчивши розмову, директор Крос підізвав до себе Джонатана Айза:

-Ти маєш добре себе проявити - тихо промовив директор - це добра можливість для тебе.

-Я знаю і не підведу вас.

-Сподіваюсь, бо мені коштувало багато зусиль, щоб саме наша академія приймала зустріч.Тому не займайся дурницями.Зроби все щоб добре себе зарекомендувати, як перед представниками верховного уряду, так і, особливо, перед атлійцями.

-Добре, дядьку.

Так, Джонатан Айз був племінником директора Джима Кроса.Саме за допомогою цього, він і став професором, не маючи достатніх знань чи практичних навичок.Тому він і змушував Волтера Файєра вести лекції, поки сам розважався.Тим часом всі вважали, що саме він підготовлював матеріали до таких чудових лекцій.

Лекції дуже подобалися студентам.Там вони дізнавалися дуже багато важливої й цікавої інформації, тому все більше і більше людей відвідувало їх.Адже хто повірить звичайному помічникові, а не професорові.

-Здається це вони - хтось помітив, що вдалечині почав виднітися космічний корабель.

Вже через пару хвилин вони зустріли делегацію.Їх було шестеро:один старець, дві дівчини та три чоловіка.

Дівчини були дуже гарні.Особливо одна з них відрізнялася красою і манила своєю, наче королівською, аурою.За зовнішністю чимось була схожою на Guan Xiao Tong(відома китайська актриса, взяв як прототип героїні через серіал - дораму, яка дуже мені сподобалась - Sweet Combat).

Старцю було десь 80 років, але за зовнішністю та енергією в його тілі, його можна було переплутати з 50 літнім, також від нього йшла велична аура.

Щодо чоловіків, то від них линуло відчуття небезпеки.

-Добрий день, ми раді вас вітати на Землі - першим привітався представник верховного уряду.

Але у відповідь, з ним так ніхто і не привітався.Їм було байдуже…

-Наші шановні гості, мабуть, втомилися,- вирішив допомогти представникові директор,- ваше місце мешкання вже готове.Якщо ви не проти, ми поселили вас на території академії.

Старець зробив знак одному з атлійських чоловіків.Цей чоловік промовив:

-Ведіть.

Більше від них нічого не почули.

Таким чином зустрічна команда з делегацією і поліцією, яка їх захищала, почала виходити з космодрому.

-Дорогий, не бійся ти так.Тут нема роботів - перукарів.Їх взагалі зараз ніде нема.Крім того, зараз ми полетимо відпочивати на курорт, де весь стрес відразу зникне - промовила молода жінка.

-Люба, я знаю - вкотре відповів чоловік, який саме і був екскапітаном поліції, за зовнішністю такий схожий на Джона Матрикса.

Саме повз них і пройшов Хью Лайт, коли виходив разом з делегацією з космодрому.

-Коханий, я піду перевірю наш виліт, а ти поки мене тут зачекай - з турботою в голосі промовила жінка.

-Розмовляє зі мною, наче з якоюсь дитиною - промовив чоловік, коли дружина відійшла від нього - ну трохи злякався і що?Хоча ні.Я взагалі не лякався.Просто не очікував такого.Мене взагалі злякати не можливо - переконував себе екскапітан.

На жаль, через те що він дуже заглибився в переконання себе, що страху нема, не помітив найголовнішого.А саме те, що з роботом - прибиральником, який стояв позаду нього, щось почало діятися(знову програмна помилка :) ).Аж раптом, він відчув спиною, що щось не те.Повернувшись повільно назад, він побачив(⊙v⊙)…робота-прибиральника, але якогось дивного.І тут в нього з’явився такий страх(⊙ о ⊙).

-Ні, не може такого бути.Це моя уява O (∩_∩) O - почав заспокоювати себе екскапітан, але раптом  робот почав рухатися до нього і промовив:

Оу, ля-ля-ля.Дитинко, а вашій мамі зять не потрібен?- закінчивши речення, робот ще й підморгнув екскапітанові.

Ні!!!!!!!!!- закричав, наче перелякана дівчина, екскапітан.(×﹏×)

Після цього, роботи - прибиральники були під забороною :) .