В пошуках кохання

Глава 14

                                              ***
Прокинувся я у якійсь у камері, голова боліла, я подивився а на мені костюма не було і тут я чую:
– Салют – каже якийсь чоловік.
– Де я опинився? – ледве кажу.
– У камері попереднього утримання – каже мені другий чоловік.
– Кажуть тебе знайшли на вокзалі зомлілим, ризиковий чувак – каже перший. 
– Ти весь тремтів – я злякався третього чоловіка який сидів ззаді мене а я на нього опирався – того ми дали тобі футболку, угу.
– Дякую, які ви класні – вниз були розмальовані обличчя із прапором Нідерландів – позитивні такі.
– Вітаємо у Нідерландах – сказали всі троє.
– Хвилинку я у Нідерландах? – бистро я підвівся.
– Так
– О блін, охорона! – кричу я.
– У нього перерва, із дружиною теревенить – каже перший чоловік.
– Так вона вагітна – каже 2.
– О це ж чудово – каже 3 чоловік.
– На 3 місяці – каже 2.

Я просуваю руку до замка і ламаю його і відкриваю камеру, і йду до виходу, прохожу повз кабінету тієї охорони а на ньому моя маска.

Одягаю я футболку яку дали мені хлопці і йду до базару і шкандибаю до чоловіка.
– Перепрошую Сер, дозвольте подзвонити – кажу я чоловікові.
– Я, звісно – і дає мені свій телефон.
– Тут всі такі гостинні – дивуюся я, але тоді я думаю кому подвзониить і зупиняюся на Хеппі, і набираю його номер – будь ласка... будь ласка...– прошу я щоб він взяв трубку – а, ало я облажався ви не підкинете, де саме я, а де ми зараз сер – звертаюся я до чоловіка що дав мені мобільник.
– У Broek op langedijk.
– О а можете повторити – даю йому мобільник.
– У Broek op langedijk, та нема за що – сказав чоловік Хеппі.
– Дякую, чули? 
                                           ***


Я йду через поле тюльпанів, до літака який летить прямо сюди, на це поле. Він сідає а я пришвидшуюсь, із нього виходить Хеппі.
– Пітер, усе гаразд? – запитує Хеппі.
– Хеппі це точно ви? – а може він це ілюзія.
–  Ти про що, це я звісно – він трохи не розумів.
– Ні стоп, скажіть щось таке що тільки ви знаєте – Хеппі зупинився як і я.
– Що знаю тільки я е... пам'ятаєш ми їздили до Німеччини, ти дивився платні канали у номері, у них не зазначають назви та я з першого погляду зрозумів що це фільм для дорослих.
– Годі, годі, годі це ви, ясно, стоп – я пошкандибав до нього і обійняв його – який я радий бачити вас.
– Пітер ти маєш розказати що сталося – він мене також обійняв.
       
                                        ***
– А ну сиди тихо – Хеппі зашивав мені на спині глибоку рану – отак
– Легше – кажу я
– Я гадав у тебе супер сили
– всеодно болить – він занурює голку – Хеппі ну годі – він знову занурює голку під шкіру.
– Пітер розслабся, ще трохи, розслабся – він знову пронизує голку і я не витримую.
– Ааа!!! щоб тебе Хеппі – я стукаю об стіл і встаю.
– Та тихо – каже Хеппі.
– Яке тихо Хеппі, яке тихо коли я отак накосячив, я повірив Беку, так, я думав що він мій друг та віддав йому єдину річ яку містер Старк залишив мені, а він зараз хоче вбити моїх друзів та половину Європі , тож прошу не заспокоюйте мене – я сів на крісло положив руку на голову – ви, вибачте Хеппі, вибачте що розкривався, я дуже за ним скучив.
– Я теж скучив за ним – Хеппі теж похмурий став.
– Де б я не був в сюди його обличчя, і весь світ питає хто наступна залізна людина і... Наврядчи я буду нею Хеппі, я не залізна людина.
– Ти не залізна людина, ти ніколи не зможеш нею бути, ніхто не міг зрівнятися із Тоні, навіть сам Тоні, це був мій найліпший друг, і той ще супчик, він постійно сумнівався, постійно метушився, ти це єдине що у нього не викликало сумнівів. Тоні не пішов на такий вчинок як би не знав що ти посядеш його місце, і от твої друзі в у біді, ти лишився сам і костюма немає, що ти робитимеш?
– Я йому надеру зад – встаю я.
– Ні ні, я мав на увазі конкретно, що нам зараз робити бо ми кружляємо над тюльпанним полем вже 15 хвилин.
– Так м... друзям дзвонити не можна він хакнув телеіони, дайте ваш – я простягаю руку до нього.
– Мій мобільний? 
– Так
– Гаразд на – і дає мені телефон свій.
– Який тут пароль? – питаю я у Хеппі.
– П пароль? 
– Так який пароль?
– Просто слово пароль
– ви голова охорони і ваш пароль пароль? – чортівня якась
– Я саме збирався змінити
 

Я зайшов на ефір Флеша, за це б я зараз його обійняв за свою любов до свого блога.
– Вони у Лондоні – показую я Хеппі.
– Лондон, ясно – Хеппі встав і пішов до штурвала.
– Але як же костюм?
– Костюм – Хеппі пішов шось натиснув і ззаду відкрилось міні майстерня.
 

Прошу вибачення що не виклала главу вчора, почалася школа і думаю що тепер глави будуть випускатися рідше, але я буду старатися💓 ставте ⭐ мені буде дуже приємно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше