Я виходжу із кімнати і бачу Пітера.
– салют – кажу я
– салют– каже він
– де ти був?– я хоть і знала причину але трохи обідно що він не прийшов.
– я заблукав– геніальне виправдовування
Тут підходить вчитель і бачить Пітера і каже :
– о Пітер ти живий, слава богу– містер Херемвел каже.
– ми за тебе хвилювалися, з поверненням – ну ладно він все-таки життя людей рятував.
– дякую.
– плакав наш Париж – якщо чесно то сумно, наші батьки почали дзвонить коли дізналися про напад того монстра і приказували щоб нас везли додому.
– просто біда– каже він, але він дуже знервований.
– так– кажу я– на добраніч
– добраніч – і я заходжу в кімнату і закриваю двері, і стою біля неї і думаю, що це мій шанс покликати його на прогулянку, хоть яка вона не була. І я відкриваю двері а переді мною стоїть Пітер
– о...– я злякалась
– Хей, слухай я б не хотів щоб ця подорож закінчувалась, і мені бракує чогось такого що відсутнє в подібнику що в плані містера Херемвела...
– так– я здогадалась що він хоче мене запросить на прогулянку а чого ж губить ті дорогі нам хвилини.
– так то ти підеш?– із надією запитав Пітер
– так– жвавіше я відповіла.
– круто, чудово то на дворі за 10 хвилин?
– я буду за 5 хвилин– що мені там одягатись.
– влаштовує.
– до зустрічі– кажу я.
– да бувай.
Я бігом зайшла у кімнату і накинула кофту і закинула у рюкзак ту штуку.
***
Я вийшла в основний зал, а там вже стояв Пітер. Тільки він мене побачив пішов мені на зустріч.
– готова?– запитує він.
– так
– то куди йдемо?
– яка різниця– мені було всеодно куди головне із ним.
– чудово– ми були як на голках
– ага– я була схвильована.
– ходімо
***
Ми вже йшли по мосту і Пітер каже:
– добре що ми наважились
– да добре
– хоть на місто подивимось– і правда
– я читала тут людей страчували на цьому мосту, ну тут клали у кошики і кидали у воду– що я кажу зупинись– вибач це мабуть так ЕмДжей так впливає на мене
– та нічого
Ми опустили руки і случайно торкнулися один одного рукою і зразу забрали їх.
– а знаєш, я дуже хочу дещо сказати тобі і дуже давно – ми зупинились
– кажи– невже він хоче сказать що він людина павук
– це наш останній день у Європі і я планував що я тобі, що я скажу тобі, та просто хотів сказати– він потянувся до кишені і дістав якусь коробку– що Алі я...
– людина павук– шо тянуть кота за хвіст.
– що?
– ти хотів мені сказати що ти людина павук
– ні я не людина павук
– я просто за тобою стежила і це очевидно
– я не людина павук і чому ти думає що я людина павук?
–Пітер Вашингтон, ти кудись зник
– тоді мені стало зле, у мене просто заболів живіт
– Сюзен вважає що ти йдеш за викликом
– ні ніякий не хлопець за викликом
– тоді ти людина павук
– ні, я зовсім не людина павук– а хто ти тоді?
– ну а сьогодні, ти кудись зник і бився із тією штукою
– я не міг з нею битися тому що я не людина павук а у новинах взагалі кажуть що то нічна мавпа
– нічна мавпа?– ну і ім'я
– так у новинах кажуть, а новини не брешуть ніколи
– нічна мавпочка, ясно– я почала знімать рюкзак і діставати ту штуку
– що ти робиш?
– у нічної мавпи та людини павука однакове павутиння?– почала я показувать ту штуку
– так можливо, може це мавпа паук хто зна– він спохмурнів– то ти стежила за мною бо вважала що я людина павук?– тепер я розгубилася
– ну... Частично да а так я заплуталась Пітер я...