Ми приїхали до Праги тільки під вечір. І нас заселили у дуже дорогий готель. Всі були дуже шоковані і здивовані.
–Я просто як дома– сказав флеш, а я на це закотила очі.
– тут красиво, і дуже– кажу я ЕмДжей
– і хто нас сюди пристроїв?– каже ЕмДжей
– ну це дивно
– ну що народ, як дбаєш от і маєш як то кажуть, отже влаштовуйтесь, відпочивайте бо сьогодні вночі сюрприз, щорічний Празький фестиваль світла– я зраділа і подивилась на Пітера але побачила що він дивиться на ЕмДжей, здається Бред говорив правду. А тоді Паркер відійшов бо йому подзвонили.
І що мені тоді робить? Як мені буть у цій ситуації? Я боюсь щось казать ЕмДжей, а якщо їй теж він подобається і у мене шансів немає. Так що тоді було у літаку. Він сам мені за пропонував лягти йому на плече. Я не розумію, нащо тоді давать хибні надії.
***
– Класна новина, ми йдемо слухати оперу– всі почали кричать "фу" всим звичайно не хотілось слухати оперу, всі хотіла на фестиваль.
– Ми ж збиралися на фестиваль– кажу я, і бачу боковим зором що на мене подивився Пітер. Та невже тільки зараз подивився.
– звикайте до люкс рівня, ви що народ тур- агенція дала нам ці квитки безкоштовно, ви уявляєте?
– ні не уявляємо бо ми в гробу бачили вашу оперу, нафіг її– як не дивно але я із Флешом згодна
– ну мені здається це підвищить наш культурний рівень – Нед ти серйозно?
– Дякую Нед, я вас вітаю, бо цілком можливо будуть найкращі 4 години нашої мандрівки.
– 4 години?– всі закричали в один голос
– чого ви народ, це буде чудовенно серйозно – каже Нед.
***
Ми вже йдемо на оперу, всі ледве колишуться, а навколо нас фестиваль, і це ще більше нагнічує, і робить настрій лайно.
– скажіть дякую що завдяки мені всі взяли парадні костюми– каже містер Херемвел
– ага ми ж завжди мріяли попертися в оперу замість афігенного фестивалю в світі– каже Флеш і я іще раз із ним згодна.
– іще раз, на мене не дивіться – каже вчитель.
Я йду поряд з ЕмДжей а вона поряд із Пітером. І я вже в котрий раз ревную, я вже повинна була забить на нього але не можу.
Ми вже заходимо в зал, і він просто величезний.
– ідеш я потримаю для тебе місце– каже Бред ЕмДжей, я її товкаю в плече і усміхаюсь а вона йому усміхається і йде але перед цим мені каже:
– здається він мені починає подобатись)– а я іще ширше усміхаюсь, чи то від того шо вона не любить Пітера чи то від того що я за неї рада, хто зна. Як тільки хотіла йти як тут чую:
– Ти сьогодні дуже гарна – я обертаюсь і бачу Пітера і цих слів мені хватило щоб просто дострибнуть до неба.
– і тільки тому цікава?– усміхаюсь йому
– що ти ні я не те мав на увазі я лише...– почав бистро виправдовуватися
– я просто жартую Пітер– Пітер полегшено зітхнув – і дякую)
– будь ласка)
– ти теж гарний– це звучало дуже дивно але всеодно
– дякую– каже Пітер і ми чуємо що кричить Бетті.
– Боже це біноклі я хочу собі, можна мені?– і вона почала купляти їх.
– я беру бінокль із тобою поділитись?– ну була не була це мій шанс.
– ти пропонуєш разом сісти?– Боже так так так я за хвилювалась.
– Так– бігом відповіла
– Ні – каже він, і я могла тут впасти
– ну ні то ні, ні не хочеш сидіти разом чи ні тобі не потрібний бінокль?– хто зна що він мав на увазі.
– ні я хотів сказати якщо хочеш сідай а я принесу бінокль– хух все обійшлось про
– я заб'ю тобі місце поруч.. ну я тебе чекаю
– добре
Я пішла до свого місця і почала чекати Пітера. Вже пройшло десь 7 хвилин а його і досі немає, і я пішла подивитись де він.
– ЕмДжей я скоро прийду– вона мені махає що" добре" і я йду.