Глава 1

Наш літак приземлився, він приземлився у Нью-Йорку, це було спонтанне рішення, ми його навіть не планували. Але маємо що маємо. Чому ж ми прилетіли сюди? Та тому що у мого батька проблеми із бізнесом і він не бачив іншого виходу як полетіть в Нью-Йорк. І він прилетів сюди у надії що зможе тут відновить свій бізнес.

Так, може трошки про мене? Мене звати Аліна Джонсон. Для друзів я просто Алі. Мені 16 років. Більше мені нічого сказать.

Ладно, мої батьки вже знайшли квартиру де ми будемо проживать. Мені не дуже подобалось що я поїхала від всих своїх друзів, рідних, але дуже важко було відпускать свою найкращу подругу, ми із нею із 7 класу і стали як не розлий вода. Але навіщо придумали телефони, будемо зв'язуватись хоть якось.

Ми вже приїхали у наш район, папа доставав наші валізи, портфелі ми їх всі взяли та понесли їх на 3 поверх. Взагалі у цьому будинку 4 поверхи, і я б дуже була рада якби ми жили на 4 поверсі, шоб по утрам не гупали на мізки. Але така доля.

– О, в нас є сусіди, потрібно буде із ними познайомитись – це була моя мама, у неї на минулому місці не задалося із подругами, всі були тими ще курицями, але вона не падає духом, за це я її люблю шо вона така сильна, трохи цієї сили і мені передалось.

Ми зайшли у нашу квартиру, роздивились все, та пішли по кімнатам розкладати свої речі. 
– Алі, ми із папой їдемо в магазин по їжу, хочеш із нами?– заглянула мама до мене
– Та ні, дякую, я мабуть пройдусь, роздивлюсь місцевість – взагалі я хотіла лягти спати але в мене проснулась енергія і я взяла навушники коли мама і папа поїхали і пішла гулять.

Я чула шо тут є супер герої, наприклад месники. А саме найчастіше я чула про людину павука, що він рятує життя людей кожного дня і це мабуть дуже тяжко, але така його доля.

Я вже поки слухала музику встигла кудись забрести, і я прийшла типу до моря, і я встигла прямо до заходу сонця. Я зупинилась щоб помилуватись красою. І тут мене хтось торкається до плеча.

– Добрий день, а ви не можете мене сфотографувати із моїм племінником? А то із Пітером у мене ні жодної спільної фотки– і протягла мені смартфон, я усміхнулась їй і взяла телефон, навела камеру на них і зробила декілька фото щоб було із чого вибрати.

– Все, гадаю там ви вийшли красивою
– Дякую тобі велике, мене доречі Мей звати, а племінника Пітер
– О, а мене Аліна, можете просто Алі– я простягаю руку для стискання, і коли я потягла руку до Пітера він пильно дивився на мене, але тоді усміхнувся і я йому теж.
– Приємно було познайомитись але мені напевно треба йти– я помахала їм на прощання і пішла у зворотному напрямку
– До зустрічі– прокричали мені Мей
 

За 40 хвилин я прийшла назад додому і як зайшла у квартиру то дуже смачно пахло, я пройшла до кухні і там сиділи вже мама і папа за накритим столом.

– Ти вже прийшла, а я тільки но закінчила– сказала мама і показала на стілець– ти заблукала, бо шось довгенько ти ходила
– Ну частично да, але я вийшла на якесь типу моря і там був дуже красивий захід сонця, а тоді мене покликала жіночка і вона мене попросила сфотографувати із її племінником а тоді ми познайомились і я пішла назад додому.
– Бачиш ти вже знайшла собі нових знайомих, а ти боялась– сказав папа заварюючи чай.
– Так добре треба лягать вже спать бо завтра тебе треба записати у школу і підти можливо по магазинах це вже як піде
– На добраніч– сказала я і пішла до себе в кімнату. Лягла на кровать і заснула, все-таки ці всі перельоти дуже втомлюють.

Любі читачі, почала писати цю книгу спонтанно і вже так сподобалось її писать що надіюсь я її не закину. Надіюсь вам вона сподобається, приємного читання любі читачі💓