В пошуках

Вірш №5

Боляче, так само, як і стояти на гречаній крупі.

Самотньо, як мертвому в дерев’яній труні.

Зрада, наче в цьому світі всі ніщо й ніхто.

Вже не вірне кохання й щире серце вкотре підвело.

Рахуючи пропущені виклики, збившись з сенсу життя,

Мабуть таке-собі, то нікчемне «Я».

Забути, слухаючи музику рингтону,

Або ж переглядати ще рік спільні фото в галереї телефону.

Подобається

#5150 в Різне
#1228 в Поезія

Відредаговано: 15.09.2023